Інгредієнти | Вага | Кількість |
|---|---|---|
| Рис | 400 г | |
| Бульйон курячий | 470 мл | |
| Сир твердий | 70 г | |
| Сир пармезан | 70 г | |
| Олія | 30 мл | 2 ст.л. |
| Сіль (за смаком) | ||
| Спеції та приправи |
Приготування | |
|---|---|
| 1 | Рис помити до прозорої води. |
| 2 | Сир потерти на дрібній тертці. |
| 3 | У чашу мультиварки викласти рис, залити бульйоном, додати сіль та спеції. |
| 4 | Закрийте кришку. Встановити програму "РІС", час приготування 30 хвилин. Натиснути кнопку "Старт". |
| 5 | Готувати до закінчення програми. |
| 6 | Готовий рис змішати з|із| сиром. |
Рис — це один із найпопулярніших і широко використовуваних продуктів, який є основою харчування для мільйонів людей по всьому світу. В більшості випадків для приготування їжі використовують білий рис, який відрізняється від інших видів своєю текстурою та смаком. Харчова цінність білого рису полягає в його здатності забезпечувати організм енергією за рахунок вуглеводів, а також у наявності ряду вітамінів та мінералів, які сприяють нормалізації обмінних процесів в організмі. У 100 г вареного білого рису міститься близько 130-140 калорій, що робить його досить калорійним джерелом вуглеводів.
Основним компонентом рису є вуглеводи, які складають понад 90% від загального обсягу поживних речовин у цьому продукті. Це робить рис хорошим джерелом енергії, що особливо важливо для людей, які ведуть активний спосіб життя, а також для спортсменів і людей, які займаються фізичною працею. Головний вуглевод, що міститься в рисі, — це крохмаль, який в організмі розщеплюється на глюкозу, забезпечуючи тим самим швидку енергію. Глікемічний індекс білого рису коливається від 60 до 80, залежно від сорту і способу приготування, що робить його продуктом з помірно високим глікемічним індексом. Це означає, що рис має досить швидкий вплив на рівень цукру в крові, що важливо враховувати для людей, які стежать за вуглеводним обміном.
Окрім вуглеводів, в білому рисі міститься невелика кількість білків — близько 2-3 г на 100 г готового продукту. Білки рису не є повноцінними, оскільки в ньому відсутні деякі незамінні амінокислоти, такі як лізин. Проте рис є важливим джерелом рослинного білка, який можна поєднувати з іншими продуктами, такими як бобові, щоб компенсувати дефіцит цих амінокислот і створити збалансований раціон. Білки рису беруть участь у будівництві і відновленні клітин, а також підтримують імунну функцію організму.
Що стосується жирів, то їх у білому рисі дуже мало — близько 0,3-0,5 г на 100 г готового продукту. Це дозволяє віднести рис до продуктів з низьким вмістом жирів, що робить його підходящим для людей, які слідкують за калорійністю раціону або намагаються зменшити споживання жирів. Однак варто зазначити, що рис не є джерелом корисних омега-3 і омега-6 жирних кислот, які важливі для нормального функціонування серця та судин. Тому для збалансованого харчування бажано поєднувати рис з продуктами, багатими корисними жирами, наприклад, оливковою чи лляною олією.
Вітаміни та мінерали, що містяться в рисі, хоча й не є основним джерелом для організму, все ж роблять свій внесок у підтримку нормального функціонування різних систем. Білий рис є джерелом вітамінів групи B, таких як ніацин (вітамін B3), тіамін (вітамін B1), рибофлавін (вітамін B2) і фолат (вітамін B9). Ці вітаміни допомагають організму перетворювати вуглеводи на енергію, підтримують нормальну роботу нервової системи і сприяють покращенню обміну речовин. Останні дослідження показують, що вживання рису з вітамінами групи B допомагає запобігти таким станам, як втома, депресія та дефіцит енергії.
Рис також є джерелом мінералів, таких як магній, залізо та фосфор. Магній важливий для нормальної роботи м’язів і нервової системи, а також сприяє підтримці нормального рівня артеріального тиску. Залізо, присутнє в рисі, допомагає у процесі утворення гемоглобіну, який необхідний для транспортування кисню в організмі, а також відіграє важливу роль в обміні речовин. Фосфор бере участь у формуванні та підтримці здоров’я кісток і зубів, а також важливий для правильного функціонування клітин і тканин.
Хоча рис не є надзвичайно багатим джерелом вітамінів і мінералів, він може стати важливою частиною збалансованого харчування, особливо коли використовується в комбінації з іншими овочами, м’ясом або рибою, щоб поповнити недостаючі поживні речовини. Важливо пам’ятати, що білий рис — це продукт, що пройшов обробку, в результаті чого з нього видалено відруби та зародки, що призводить до втрати частини вітамінів та мінералів, що містяться в цільному зерні. На відміну від білого, коричневий рис містить більше клітковини, вітамінів і мінералів, що робить його більш поживним і корисним варіантом.
Одним із важливих аспектів споживання рису є його роль у підтримці здоров’я шлунково-кишкового тракту. Рис містить невелику кількість клітковини, особливо якщо він не пройшов надмірну обробку. Клітковина в рисі сприяє нормалізації стулу, запобіганню запорів і підтримці нормальної мікрофлори кишечника. Для людей, які страждають від розладів травлення, таких як діарея, рис може бути корисним компонентом у раціонах з низьким вмістом клітковини, оскільки він допомагає ущільнити стул і зменшити запалення в кишечнику.
Крім того, білий рис є легко засвоюваним продуктом, що робить його відмінним варіантом для людей з проблемами в травній системі, такими як виразка шлунка або гастрит. Він є компонентом так званої "бланшованої дієти", яка використовується для швидкого відновлення після захворювань шлунково-кишкового тракту. Легкість засвоєння білого рису і його нейтральний смак дозволяють використовувати його в найрізноманітніших стравах — від гарнірів до супів і десертів.
Таким чином, білий рис — це поживний, багатий вуглеводами продукт, який надає організму швидке паливо у вигляді енергії. Він має безліч корисних властивостей завдяки своєму вмісту вітамінів і мінералів, сприяє нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту і є універсальним інгредієнтом у кулінарії. Попри свою відносну простоту, рис можна використовувати в різних дієтах і раціонах, поєднуючи його з іншими продуктами для отримання повноцінного харчування.
Курячий бульйон — це поживна основа, отримана шляхом варіння курки на повільному вогні, що дозволяє екстрагувати різні поживні речовини у рідину. Бульйон є низькокалорійним продуктом, залежно від рецепту на 100 грамів він містить приблизно 10–30 калорій, мінімальну кількість жирів (близько 0,5 грама), трохи менше 1 грама білка і близько 0,5 грама вуглеводів. Це робить курячий бульйон корисним як основу для різних дієт, включаючи низькокалорійні та низьковуглеводні раціони. Вуглеводів у бульйоні практично немає, а глікемічний індекс (ГІ) і глікемічне навантаження (ГН) дуже низькі, що робить його придатним продуктом для людей із діабетом або тих, хто слідкує за рівнем цукру в крові.
Під час варіння курка виділяє амінокислоти, зокрема глутамін, який відіграє ключову роль у відновленні слизової оболонки шлунка та кишківника. Це особливо корисно при проблемах із травленням або відновленні після хвороб. Курячий бульйон також містить гліцин — амінокислоту, відому своїми заспокійливими властивостями, яка може допомогти покращити якість сну та знизити рівень стресу. Крім того, він підтримує роботу печінки і сприяє детоксикації організму.
Курячий бульйон багатий на мінерали, такі як кальцій, магній, фосфор і калій, які переходять у рідину з кісток та сполучних тканин курки. Кальцій і фосфор у бульйоні зміцнюють кістки і зуби, підтримуючи щільність кісткової тканини, що особливо важливо для людей старшого віку або при ризику остеопорозу. Магній сприяє розслабленню м’язів, підтримує роботу нервової системи та покращує стан серцево-судинної системи. Калій у курячому бульйоні відіграє роль у підтримці балансу електролітів, допомагаючи регулювати водний обмін і підтримувати нормальний артеріальний тиск.
Жиророзчинні вітаміни, такі як вітамін A, також переходять у бульйон. Вітамін A важливий для підтримки здоров’я шкіри, зору та імунної системи. Він допомагає захищати організм від інфекцій і сприяє відновленню слизових оболонок. Залежно від рецепту і часу варіння, деякі водорозчинні вітаміни, такі як вітаміни групи B (особливо вітамін B2, вітамін B6 і вітамін B12), також можуть міститися у бульйоні. Ці вітаміни необхідні для метаболізму, підтримки нервової системи та утворення еритроцитів. Вітамін B6 також допомагає підтримувати гарний настрій, а B12 важливий для запобігання анемії та покращення функцій мозку.
У бульйоні міститься колаген, який виділяється з кісток, хрящів та шкіри курки. При нагріванні колаген розпадається на желатин, що містить амінокислоти, корисні для суглобів, шкіри та травлення. Желатин сприяє зміцненню хрящів і зв’язок, знижує запалення і може покращити стан шкіри, роблячи її більш еластичною та здоровою. Регулярне вживання бульйонів, що містять колаген, може підтримувати здоров’я суглобів та запобігати віковим проблемам із рухливістю.
Курячий бульйон також відомий як засіб, що підтримує імунну систему. Гарячий бульйон допомагає полегшити симптоми застуди, знімаючи закладеність носа та зволожуючи слизові оболонки дихальних шляхів. Дослідження показують, що він може мати легкі протизапальні властивості, що особливо важливо при інфекціях верхніх дихальних шляхів. Теплий бульйон покращує кровообіг і сприяє розрідженню слизу, що може полегшити дихання та прискорити процес одужання. Завдяки вмісту амінокислот, таких як цистеїн, курячий бульйон допомагає організму легше справлятися із запаленнями та зміцнює імунну систему.
Варто пам’ятати, що склад і якість курячого бульйону можуть значно варіюватися залежно від інгредієнтів і часу приготування. Наприклад, додавання овочів (морква, цибуля, селера) у бульйон збагачує його вітамінами та мінералами, такими як вітамін C, що підсилює антиоксидантні властивості бульйону. Також рекомендується використовувати мінімальну кількість солі або надавати перевагу додаванню корисних трав, щоб уникнути надмірного вживання натрію, який може підвищувати тиск і викликати затримку рідини в організмі.
Хоча курячий бульйон і містить корисні речовини, він повинен бути частиною різноманітного раціону. Низька калорійність і легка засвоюваність роблять його чудовим продуктом для відновлення після хвороб, операцій або інтенсивних фізичних навантажень, а також його можна використовувати як основу для супів та інших страв.
Твердий сир — поживний продукт з високою енергетичною цінністю та багатим складом нутрієнтів. На 100 грамів твердого сиру припадає близько 350–400 калорій, що робить його калорійним продуктом, і це важливо враховувати в помірних порціях для збалансованого раціону. Білки в твердому сирі складають приблизно 25–30 грамів на 100 грамів, і є джерелом всіх незамінних амінокислот, які підтримують ріст і відновлення тканин організму, особливо м’язів і шкіри. Жири становлять близько 28–33 грамів і включають як насичені, так і корисні мононенасичені та поліненасичені жирні кислоти, такі як омега-3 та омега-6, що підтримують здоров’я серця, покращують стан шкіри і допомагають нормалізувати рівень холестерину. У складі твердих сирів вуглеводів зазвичай менше 3 грамів, що робить їх продуктом з низьким глікемічним індексом і низьким глікемічним навантаженням, забезпечуючи відсутність впливу на різкі скачки рівня цукру в крові.
Тверді сири — багате джерело кальцію, який важливий для підтримання здоров’я кісток і зубів, а також сприяє нормальному згортанню крові та передачі нервових імпульсів. Вітамін D, що часто присутній у твердих сирах, допомагає організму ефективно засвоювати кальцій і фосфор, що ще більше зміцнює кістки та захищає від остеопорозу. Фосфор також міститься у значних кількостях і підтримує роботу нервової системи та енергетичний обмін. Магній, що міститься в твердих сирах, покращує роботу серцево-судинної та нервової систем, сприяє розслабленню м’язів і покращує якість сну.
Вітаміни групи B, такі як B2 (рибофлавін), B12 і ніацин, підтримують обмін речовин, беруть участь у виробленні енергії і підтримують здоров’я шкіри та нервової системи. Вітамін B2 відіграє роль у захисті клітин від окислювального стресу і підтримує зір, а вітамін B12 підтримує роботу мозку і центральної нервової системи, а також бере участь у формуванні еритроцитів. Пантотенова кислота (B5) і ніацин (B3) також беруть участь у метаболізмі, підтримуючи перетворення їжі на енергію і допомагаючи у відновленні тканин.
Сир містить вітамін A у формі ретинолу, що відіграє ключову роль для зору, допомагає підтримувати імунну систему та сприяє здоров’ю шкіри. Антиоксиданти, присутні в твердих сирах, допомагають боротися з окислювальним стресом, знижуючи ризик хронічних захворювань і підтримуючи загальний стан організму.
Жирні кислоти, такі як омега-3, мають протизапальну дію, покращують роботу мозку і підтримують серцево-судинну систему. Насичені жири, також присутні в сирі, забезпечують організм енергією, але потребують помірного споживання для підтримання здорового рівня холестерину. Тверді сири також містять холін, що підтримує роботу нервової системи, особливо важливий для пам’яті та уваги, а також допомагає підтримувати структуру клітинних мембран.
Мінерали, такі як цинк, підтримують імунну систему, прискорюють загоєння ран і відіграють важливу роль в обміні речовин. Цинк також корисний для здоров’я шкіри і може сприяти покращенню когнітивних функцій. Калій, що міститься в твердих сирах, допомагає регулювати кров’яний тиск і підтримувати баланс рідини в організмі, знижуючи ризик гіпертонії та покращуючи роботу серця.
Лецитин і фосфоліпіди у складі сиру сприяють покращенню роботи мозку, пам’яті і концентрації уваги. Амінокислоти, такі як триптофан, підтримують синтез серотоніну, нейромедіатора, що впливає на настрій і сон, що робить сир корисним продуктом для психологічного комфорту.
Таким чином, тверді сири — це не лише джерело енергії, але й багатий комплекс вітамінів, мінералів та амінокислот, які зміцнюють кістки, підтримують роботу мозку і нервової системи, покращують стан шкіри і допомагають знизити запалення в організмі.
Сир Пармезан — це твердий, високоякісний сир, який цінується за свою насичену консистенцію та унікальний смак. Він є не тільки кулінарним делікатесом, а й джерелом різноманітних корисних речовин, що відіграють важливу роль у харчуванні людини. Оскільки пармезан — це сир з високою щільністю поживних речовин, його можна вважати джерелом білка, жирів, вітамінів і мінералів, що робить його корисним компонентом різноманітних дієт.
У 100 грамах пармезану міститься близько 390-420 калорій, що робить його висококалорійним продуктом. Основний вклад у калорійність сиру вносять жири, яких у пармезані може бути близько 25-30 грамів. Ці жири здебільшого представлені насиченими та мононенасиченими жирами, які важливі для підтримання клітинних мембран, а також для засвоєння жиророзчинних вітамінів. Однак, незважаючи на високий вміст жирів, пармезан має високу харчову цінність, що робить його хорошим джерелом енергії.
Білки в пармезані займають важливе місце в його харчовій цінності, їх міститься близько 30 грамів на 100 грамів продукту. Білки цього сиру мають високу біологічну цінність, оскільки в ньому присутні всі незамінні амінокислоти, необхідні для правильного функціонування організму. Це робить пармезан хорошим джерелом білка для підтримки та відновлення м’язової тканини, поліпшення імунної функції та інших важливих процесів. Білки з сиру також допомагають підтримувати баланс азоту в організмі, що важливо для нормальної роботи органів та тканин.
Вуглеводи в пармезані складають всього 3-4 грами на 100 грамів, що робить його низьковуглеводним продуктом. Сир не має значного впливу на рівень цукру в крові, що дозволяє включати його в дієти з низьким вмістом вуглеводів, такі як кетогенна дієта. Глікемічний індекс пармезану дуже низький, що робить його безпечним для людей з діабетом або для тих, хто стежить за рівнем цукру в крові.
Мінерали в пармезані складають значну частину його поживної цінності. Особливо важливо те, що цей сир є чудовим джерелом кальцію, який необхідний для зміцнення кісток і зубів, а також для нормального функціонування нервової системи та м’язів. У 100 грамах пармезану міститься близько 1000 мг кальцію, що складає більше 100% добової норми для дорослої людини. Це робить його одним із найефективніших продуктів для підтримання здоров’я кісток і запобігання остеопорозу, особливо в літньому віці.
Окрім кальцію, пармезан є хорошим джерелом фосфору, магнію та цинку. Фосфор важливий для енергетичного обміну та підтримки здоров’я кісток, зубів і клітин, а магній допомагає нормалізувати роботу нервової та м’язової систем. Цинк сприяє зміцненню імунної системи, прискоренню загоєння ран і підтримці нормального стану шкіри. Ці мінерали також відіграють важливу роль у нормалізації обмінних процесів, зокрема у синтезі білків і гормонів.
Вітаміни, що містяться в пармезані, включають вітаміни групи B, такі як вітамін B2 (рибофлавін), вітамін B6 (піридоксин), вітамін B12 (кобаламін), а також вітаміни A і D. Вітаміни групи B підтримують нормальне функціонування нервової системи, беруть участь в обміні речовин і допомагають підтримувати нормальний рівень енергії. Вітамін B12 важливий для синтезу червоних кров’яних клітин і нормального функціонування нервових клітин. Вітамін A, який також присутній у пармезані, є потужним антиоксидантом, що сприяє підтримці нормального зору, здоров’я шкіри та імунної функції. Вітамін D допомагає організму засвоювати кальцій, що підсилює його роль у зміцненні кісток і зубів.
Одним з унікальних аспектів пармезану є його вміст пробіотичних культур, які можуть мати позитивний вплив на мікрофлору кишечника. Ці пробіотики допомагають поліпшити травлення, підтримують імунну систему і можуть сприяти кращому засвоєнню поживних речовин з інших продуктів.
Варто зазначити, що пармезан є продуктом з високою концентрацією солі, що може бути важливим моментом для людей, які страждають від гіпертонії або обмежують споживання солі. Однак помірне споживання пармезану цілком безпечне для більшості людей і може принести чимало користі завдяки його багатому складу.
В цілому, пармезан — це висококалорійний, але поживний сир, який є чудовим джерелом білків, жирів, кальцію, фосфору та вітамінів, таких як A, D і B12. Завдяки своїй високій біологічній цінності білків, він особливо корисний для підтримки м’язової маси, кісткової структури та загального здоров’я організму.
Сіль — це один з найважливіших компонентів харчування, необхідний для нормальної роботи людського організму. Вона являє собою кристалічне з’єднання, що складається в основному з натрію (Na) та хлору (Cl), які в організмі виконують життєво важливі функції. Найбільш поширеним видом солі є кухонна, або кам’яна, сіль, яка в природі зустрічається у вигляді мінералу. Також існує безліч інших видів солі, таких як морська сіль, кам’яна сіль, гімалайська сіль, морська сіль з додаванням мінералів і навіть сіль з додатками трав і спецій.
Натрій, основний елемент у складі солі, відіграє ключову роль у підтримці водно-сольового балансу в організмі. Він сприяє утриманню води в організмі і необхідний для нормальної роботи клітин. Натрій допомагає підтримувати правильний кров’яний тиск, регулює об’єм крові і є важливим елементом для передачі нервових імпульсів. Водночас хлор, що також складає сіль, необхідний для нормалізації pH-балансу і допомагає підтримувати кислотно-лужний баланс в організмі.
Існує кілька типів солі, які відрізняються за джерелами, методами виробництва та вмістом додаткових мінералів:
Однак, незважаючи на те, що сіль необхідна для організму, її споживання повинно бути помірним. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує, щоб щоденне споживання солі не перевищувало 5 грамів, що еквівалентно приблизно одній чайній ложці. Цього кількості солі достатньо для задоволення потреб організму в натрії і хлорі. В реальності ж люди часто споживають солі значно більше, що призводить до різних проблем зі здоров’ям. Середнє споживання солі в більшості країн у два рази перевищує рекомендовану норму, що пов’язано з надлишковим вмістом солі в оброблених продуктах і фастфуді.
Надмірне споживання солі може призвести до низки проблем. Одним з найбільш очевидних наслідків є підвищення артеріального тиску, що значно збільшує ризик розвитку гіпертонії, інсульту та серцево-судинних захворювань. Сіль може також сприяти затримці води в організмі, що призводить до набряків і проблем з нирками. У довгостроковій перспективі надмірне споживання солі може погіршити функцію нирок, підвищити ризик утворення каменів у нирках і розвинути хронічні захворювання сечовивідних шляхів. Хворі гіпертонією та серцево-судинними захворюваннями особливо схильні до шкідливих наслідків надмірного споживання солі.
Крім того, надмірне споживання солі може впливати на нервову систему. Підвищений вміст натрію в крові може викликати стрес у організмі, що, в свою чергу, може провокувати депресію, тривожність та інші психічні розлади. Це пов’язано з тим, що сіль впливає на обмін речовин у нейронах, змінюючи їх здатність до нормальної роботи. Високий рівень натрію в організмі може також порушити роботу ендокринної системи, вплинути на гормональний баланс і підвищити рівень стресу, що, у свою чергу, може призвести до довгострокових психологічних проблем.
Ще одним важливим аспектом є зв’язок між надмірним споживанням солі і захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Сіль, особливо в великих кількостях, може подразнювати слизову оболонку шлунка, сприяючи розвитку виразки або гастриту. При цьому вона знижує захисні властивості слизової, що робить її більш сприйнятливою до інфекцій і запалень.
Коли ми говоримо про те, скільки солі потрібно споживати, важливо відзначити, що потреби в натрії можуть дещо варіюватися в залежності від стану здоров’я, віку та рівня фізичної активності. Наприклад, спортсменам, які втрачають більше рідини під час тренувань, може знадобитися більше солі для підтримки балансу рідини в організмі. Також людям з певними захворюваннями, такими як гіпотонія (низький артеріальний тиск) або захворювання нирок, може знадобитися більше солі, однак це завжди повинно контролюватися лікарем.
Занадто велика кількість солі в їжі може порушити баланс мінералів в організмі. Зокрема, при надто високому рівні натрію збільшується виведення калію, що призводить до гіпокаліємії. Це може викликати слабкість, втому, м’язові спазми і навіть серцеві аритмії. Проблеми з обміном мінералів можуть стати причиною серйозних порушень роботи органів і систем.
Споживання солі слід контролювати, особливо якщо в раціоні переважають продукти з високим вмістом солі, такі як ковбаси, сири, соління, консерви, а також фастфуд. Важливо стежити за тим, щоб при вживанні таких продуктів компенсувати високий вміст солі іншими джерелами мінералів, такими як свіжі овочі та фрукти, багаті калієм і магнієм. Сіль не повинна бути основним джерелом натрію в раціоні, а скоріше повинна використовуватися як приправа для покращення смаку їжі, але в помірних кількостях.
Таким чином, сіль є важливим елементом нашого раціону, необхідним для нормального функціонування організму, однак її споживання повинно бути строго контрольованим. Занадто велика кількість солі може призвести до ряду серйозних захворювань, включаючи гіпертонію, захворювання нирок, шлунково-кишкового тракту і порушення в нервовій системі. Слід пам’ятати, що для нормального функціонування організму достатньо помірного споживання солі, і важливо вибирати натуральні і мінімально оброблені види солі, такі як морська сіль або гімалайська сіль, які містять додаткові мікроелементи.
