Соус до м’яса із брусниці на зиму

Корисні властивості та обмеження продуктів цього рецепта

• Брусниця

  Брусниця — це невелика червона ягода, яка славиться своїм насиченим кислуватим смаком і корисними властивостями. Її можна вживати свіжою, сушеною, у вигляді морсів, варення або додавати до різноманітних страв. Ця ягода є низькокалорійним продуктом: у 100 г міститься близько 43 калорій, що робить її чудовим вибором для тих, хто прагне контролювати калорійність раціону. За вмістом макроелементів у 100 г брусниці є близько 0,7 г білків, 0,5 г жирів і 9,6 г вуглеводів. Білки та жири представлені у незначних кількостях, а вуглеводи переважно складаються з натуральних цукрів і клітковини. Глікемічний індекс (ГІ) брусниці досить низький — близько 25-30, що робить її придатною для людей із діабетом та тих, хто хоче підтримувати стабільний рівень цукру в крові. Глікемічне навантаження (ГН) також залишається низьким через невеликий вміст вуглеводів.

  Брусниця багата на клітковину, яка покращує роботу травної системи, сприяючи нормалізації стільця та підтриманню здорової мікрофлори кишківника. Близько 2,5 г харчових волокон на 100 г роблять цю ягоду чудовим джерелом клітковини при низькій калорійності. У брусниці також містяться органічні кислоти, такі як бензойна, яблучна і лимонна, які мають природний антисептичний ефект і допомагають боротися зі шкідливими бактеріями, особливо в сечовивідній системі.

  Ця ягода містить вітаміни, особливо аскорбінову кислоту (вітамін C), яка зміцнює імунну систему, бере участь у синтезі колагену та захищає клітини від окисного стресу. У 100 г брусниці міститься близько 11 мг вітаміну C, що становить приблизно 15% від рекомендованої добової норми. Вітамін E (токоферол), присутній у невеликих кількостях, сприяє захисту клітинних мембран і підтримує здоров’я шкіри. Також у ягоді є вітаміни групи B, такі як вітамін B1 (тіамін), вітамін B2 (рибофлавін) і вітамін B3 (ніацин), які беруть участь в енергетичному обміні та підтримують роботу нервової системи.

  Мінеральний склад брусниці включає калій, магній, кальцій та залізо. Калій (близько 90 мг на 100 г) допомагає регулювати водно-сольовий баланс і підтримувати нормальний кров’яний тиск. Магній сприяє роботі м’язів і нервової системи, кальцій зміцнює кістки й зуби, а залізо (0,4 мг на 100 г) бере участь у кровотворенні, запобігаючи анемії. Незважаючи на помірний вміст мінералів, брусниця може стати корисним доповненням до раціону для покриття щоденної потреби в цих елементах.

  Антиоксиданти, які містяться в брусниці, відіграють важливу роль у боротьбі з вільними радикалами. Флавоноїди, такі як кверцетин, мають виражені протизапальні й антиоксидантні властивості, сприяючи захисту клітин від пошкоджень. Антоціани надають ягодам характерного червоного кольору й також мають антиоксидантну активність. Ці речовини можуть підтримувати здоров’я серцево-судинної системи, зміцнюючи стінки судин і знижуючи рівень "поганого" холестерину в крові.

  Брусниця є відомим природним засобом для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів завдяки вмісту бензойної кислоти та проантоціанідинів. Ці речовини перешкоджають прикріпленню бактерій, таких як Escherichia coli, до стінок сечового міхура, зменшуючи ризик розвитку циститу. Крім того, регулярне вживання брусничного морсу або соку може мати легкий сечогінний ефект, допомагаючи виводити зайву рідину й токсини з організму.

  У ягодах брусниці також міститься невелика кількість омега-3 та омега-6 жирних кислот, які сприяють підтриманню здоров’я серцево-судинної системи та зменшують запальні процеси в організмі. Однак їхня концентрація незначна, і вони не є основним джерелом цих корисних речовин.

  Кислоти, які входять до складу брусниці, можуть стимулювати вироблення шлункового соку, покращуючи травлення, особливо після жирної їжі. Водночас людям із підвищеною кислотністю шлунка слід вживати цю ягоду обережно, щоб уникнути загострення гастриту або печії.

  Бензойна кислота, що присутня в брусниці, діє як природний консервант, що дозволяє зберігати ягоди тривалий час без значної втрати їхніх корисних властивостей. Цей фактор робить брусницю популярною для приготування варення, соусів і компотів, які зберігають частину поживних речовин навіть після термічної обробки.

  Брусниця — це не лише смачна, але й функціональна ягода, яка має безліч корисних властивостей. Хоча вона не є основним джерелом макро- й мікроелементів, її помірне вживання у свіжому або переробленому вигляді може зробити внесок у підтримання здоров’я.

• Сік лимонний

  Лимонний сік — це не лише освіжаючий і ароматний напій, але й продукт з численними корисними властивостями, які зумовлені його багатим складом. У 100 мл лимонного соку міститься близько 22 калорій, що робить його низькокалорійним продуктом, який легко вписується в будь-яку дієту, в тому числі для тих, хто стежить за своєю вагою. Він майже не містить жирів і вуглеводів (менше 1 г вуглеводів на 100 мл) і має низький глікемічний індекс — близько 20-25. Це означає, що лимонний сік не викликає різких стрибків рівня цукру в крові і є безпечним продуктом для людей з діабетом, а також допомагає контролювати рівень глюкози у людей, які прагнуть запобігти розвитку інсулінової резистентності.

  Один із найцінніших компонентів лимонного соку — це вітамін C (аскорбінова кислота). Лимонний сік є одним з найкращих рослинних джерел цього вітаміну. Лише 100 мл соку забезпечать понад 50% добової потреби у вітаміні C. Вітамін C — потужний антиоксидант, який захищає клітини організму від вільних радикалів і оксидативного стресу, підтримує здоров’я шкіри, сприяє синтезу колагену і зміцнює кровоносні судини. Він також відіграє ключову роль у покращенні імунної функції, підвищенні стійкості до інфекцій і прискоренні процесу загоєння ран. Недавні дослідження показують, що вітамін C допомагає скорочувати тривалість простудних захворювань і зменшувати їх симптоми, такі як біль у горлі та нежить.

  Окрім вітаміну C, лимонний сік є гарним джерелом вітамінів групи B, таких як B1 (тіамін), B2 (рибофлавін), B3 (ніацин) і B5 (пантотенова кислота). Ці вітаміни допомагають нормалізувати обмін речовин, покращують роботу нервової системи, а також сприяють підтриманню нормального рівня енергії і гарного настрою. Вітамін B1 та вітамін B2 беруть участь у процесі перетворення вуглеводів, жирів і білків на енергію, а також допомагають підтримувати здоров’я шкіри та слизових оболонок.

  Лимонний сік також містить невеликі кількості мінералів, таких як калій, магній і кальцій. Калій є важливим елементом для підтримання нормального водно-сольового балансу в організмі, регулює роботу серцево-судинної системи, допомагає нормалізувати тиск і запобігти гіпертонії. Магній, у свою чергу, підтримує здоров’я нервової системи, розслабляє м’язи і сприяє нормалізації сну. Кальцій, який також присутній у лимонному соку, необхідний для здоров’я кісток і зубів, а також бере участь у процесі м’язових скорочень і нервової провідності. Завдяки цьому лимонний сік сприяє зміцненню кісткової тканини і запобігає розвитку остеопорозу.

  Лимонний сік багатий органічними кислотами, серед яких найважливішими є лимонна і яблучна кислоти. Ці кислоти допомагають покращувати травлення, стимулюють вироблення жовчі та активізують перистальтику кишечника. Це корисно для підтримки нормального обміну речовин і запобігання закрепам. Лимонний сік також сприяє детоксикації організму, допомагаючи очищати печінку та виводити токсини. Він стимулює процеси метаболізму, що може сприяти нормалізації ваги та прискоренню процесу спалювання жирів. Лимонна кислота сприяє покращенню засвоєння заліза, особливо рослинного походження, і може допомогти запобігти залізодефіцитній анемії.

  Зазначимо, що в лимонному соку містяться флавоноїди, такі як гесперидин, які володіють антиоксидантними і протизапальними властивостями. Вони допомагають знижувати рівень запалень в організмі, захищають клітини від оксидативного стресу і можуть служити профілактикою серцево-судинних захворювань. Гесперидин допомагає зміцнювати стінки кровоносних судин, покращуючи циркуляцію крові, що сприяє зниженню ризику варикозного розширення вен та інших захворювань, пов’язаних із порушенням кровообігу. Флавоноїди в лимонному соку також сприяють нормалізації рівня холестерину в крові, допомагаючи запобігти розвитку атеросклерозу.

  Лимонний сік також корисний для підтримання нормального рівня pH в організмі, завдяки своїм лужним властивостям. Незважаючи на свою кислу природу, лимонний сік, потрапляючи в організм, надає лужний вплив на кров, що допомагає підтримувати оптимальний рівень кислотно-лужного балансу. Це сприяє покращенню обміну речовин, підвищенню рівня енергії та зниженню втоми. Лужний ефект лимонного соку може також допомогти нейтралізувати надлишок кислоти в організмі, що корисно для людей, які страждають від гастриту або кислотного рефлюксу.

  Крім того, лимонний сік має антисептичні властивості. Він допомагає боротися з бактеріями та вірусами, що робить його корисним для профілактики простудних захворювань. Вітамін C і флавоноїди в складі лимонного соку мають антивірусну активність, що може допомогти прискорити відновлення після захворювань верхніх дихальних шляхів і покращити стан при простудах і грипі.

  Деякі дослідження також показали, що регулярне споживання лимонного соку сприяє покращенню стану шкіри. Він допомагає зменшити запалення, має антибактеріальні властивості і може бути корисним при лікуванні акне. Також лимонний сік допомагає освітлити пігментацію та веснянки, покращуючи загальний тонус і пружність шкіри.

  Не можна не відзначити, що лимонний сік — це відмінний помічник у процесі схуднення. Його регулярне вживання прискорює обмін речовин і сприяє покращенню травлення. Лимонний сік, завдяки своїм сечогінним властивостям, допомагає виводити з організму зайву рідину, що особливо важливо при боротьбі з набряками. У поєднанні з дієтами на основі низькокалорійних продуктів, лимонний сік сприяє прискоренню процесів спалювання жиру і нормалізації ваги.

  Отже, лимонний сік — це не лише смачний і освіжаючий напій, але й потужний натуральний продукт, який приносить значну користь для організму. Він є відмінним джерелом вітаміну C, допомагає підтримувати здоров’я серця, нормалізувати рівень холестерину, сприяє покращенню травлення і обміну речовин, а також володіє протизапальними, антиоксидантними і антисептичними властивостями.

• Кориця

  Кориця, одна з найпопулярніших спецій у світі, не тільки надає стравам приємний аромат і смак, але й має значний набір корисних властивостей. Харчова цінність кориці досить низька: у 100 грамах міститься близько 250 калорій, при цьому переважну частину складу займають вуглеводи (80%), трохи білків (4%) і жирів (1-2%). Глікемічний індекс кориці дуже низький, що робить її безпечною для вживання при контролі рівня цукру в крові. Однак у реальній кулінарії кориця використовується в дуже малих кількостях, тому її калорійність і вплив на рівень цукру практично не відчутні.

  Кориця містить безліч корисних нутрієнтів, які позитивно впливають на організм. Серед мінералів у кориці особливо багато марганцю, який бере участь у метаболізмі вуглеводів, зміцнює кісткову тканину і сприяє нормальній роботі ферментів. Присутні також кальцій, залізо та магній, які підтримують здоров’я кісток, покращують кровообіг і роботу нервової системи. Кориця багата антиоксидантами, такими як поліфеноли та флавоноїди, які нейтралізують вільні радикали і захищають клітини від окислювального стресу, знижуючи ризик хронічних захворювань.

  Ключовим компонентом кориці є коричний альдегід, який надає спеції її унікальний аромат і має виражені протизапальні та антимікробні властивості. Цей активний компонент може допомагати у боротьбі з інфекціями і зниженні запальних процесів в організмі. Крім того, коричний альдегід позитивно впливає на чутливість до інсуліну, що робить корицю корисною для людей з порушенням вуглеводного обміну, включаючи діабет 2 типу. Зниження інсулінорезистентності сприяє кращому засвоєнню глюкози клітинами, що допомагає регулювати рівень цукру в крові.

  Кориця містить невелику кількість вітамінів, зокрема вітамін K, який необхідний для нормального згортання крові та підтримання здоров’я кісток. Вітамін A, присутній в малих дозах, корисний для зору і підтримання здоров’я шкіри та слизових оболонок. Також у кориці є вітамін C, який сприяє зміцненню імунної системи та покращує засвоєння заліза з інших продуктів, якщо вони вживаються разом.

  Серед інших корисних сполук варто виділити кумарин, що міститься в кориці в малих дозах. У невеликих кількостях він покращує кровообіг і має легкий антикоагулянтний ефект. Однак при надмірному вживанні кориці, особливо сорту касія, кумарин може мати токсичний вплив на печінку, тому варто дотримуватися поміркованості.

  Спеція багата ефірними оліями, які мають антибактеріальні та антивірусні властивості. Вони можуть допомогти в боротьбі з інфекціями, покращити стан дихальної системи і навіть зняти головні болі. Ці олії також мають легкий стимулюючий ефект, покращуючи кровообіг і підтримуючи тонус організму.

  Кориця сприяє покращенню травлення, стимулюючи вироблення шлункового соку та ферментів, що полегшує переварювання їжі. Вона може зменшити здуття живота, полегшити симптоми диспепсії та покращити апетит. Сполуки, що містяться в кориці, допомагають запобігти утворенню надмірних газів в кишечнику та нормалізують перистальтику.

  Крім того, кориця відома своїми термогенними властивостями, тобто здатністю трохи підвищувати температуру тіла і прискорювати метаболізм. Це робить її корисною добавкою для тих, хто прагне до зниження ваги, оскільки вона допомагає організму ефективніше спалювати калорії. Однак ефект буде помітний лише при регулярній фізичній активності та збалансованому харчуванні.

  Кориця також може позитивно впливати на когнітивні функції. Деякі дослідження показують, що вона сприяє поліпшенню пам’яті та концентрації уваги завдяки своїм антиоксидантним та протизапальним властивостям. Вважається, що кориця може захищати клітини мозку від пошкоджень, пов’язаних зі старінням, і знижувати ризик нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера та Паркінсона.

  Незважаючи на свої численні корисні властивості, корицю слід вживати з обережністю людям з алергією або підвищеною чутливістю до спецій. Крім того, надмірне вживання кориці сорту касія, більш поширеного і доступного, може призвести до накопичення кумарину в організмі, що негативно позначиться на печінці. Безпечнішим варіантом є цейлонська кориця, яка містить значно менше кумарину.

  Кориця універсальна у використанні та додається як у солодкі, так і в солоні страви. Її можна використовувати у випічці, кашах, напоях або маринадах, що дозволяє легко включити цю спецію в повсякденний раціон. Завдяки своїм корисним властивостям, аромат і смак кориці не тільки радують, але й покращують загальний стан організму.

• Цукор

  Цукор білий, який отримують із цукрового тростину або буряка, є одним із найбільш поширених джерел вуглеводів у раціоні людини. Склад цукру майже повністю складається з простих вуглеводів, а саме сахарози, яка є дисахаридом, що складається з глюкози та фруктози. Харчова цінність білого цукру представлена головним чином калоріями — на 100 грамів продукту припадає близько 400 кілокалорій. У ньому відсутні вітаміни, мінерали чи клітковина, що робить його джерелом «порожніх» калорій, які не мають суттєвої харчової цінності.

  Цукор, хоча й є висококалорійним продуктом, не містить інших макро- чи мікроелементів, таких як вітаміни, мінерали чи амінокислоти, які є в натуральних продуктах. У цьому сенсі цукор не приносить організму жодної користі в харчовому сенсі, якщо його вживати без інших джерел поживних речовин. Однак цукор важливий як джерело енергії для організму, оскільки глюкоза — його основний компонент — є основним паливом для клітин, особливо для клітин мозку та нервової системи.

  Незважаючи на те, що цукор допомагає швидко відновити енергетичні запаси організму, його споживання в надмірних кількостях може призвести до ряду негативних наслідків для здоров’я. Білий цукор має високий глікемічний індекс (ГІ), який може досягати 65. Це означає, що він швидко підвищує рівень цукру в крові, що призводить до стрибків інсуліну і швидких перепадів енергетичного рівня, викликаючи відчуття втоми та голоду після його споживання. Високий глікемічний індекс цукру також сприяє розвитку інсулінорезистентності, що є одним із факторів ризику розвитку діабету 2 типу.

  Крім того, регулярне і надмірне споживання білого цукру може призвести до ожиріння. Це пов’язано з тим, що цукор сприяє накопиченню жирової тканини, а також порушує обмін речовин. Цукор підвищує рівень тригліцеридів у крові, що є фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а також порушує нормальне функціонування печінки, сприяючи розвитку жирового гепатозу. Добове споживання цукру також пов’язано з підвищенням ризику виникнення запалень в організмі, що може сприяти розвитку хронічних захворювань, таких як артрит або астма.

  Шкода цукру не обмежується лише його впливом на обмін речовин. Він також може погіршувати стан зубів, сприяючи розвитку карієсу. Цукор стає джерелом їжі для бактерій, які, у свою чергу, виробляють кислоти, що руйнують зубну емаль. Це є однією з основних причин виникнення проблем із зубами при частому споживанні солодких продуктів.

  Крім того, цукор може викликати залежність. Дослідження показали, що споживання цукру викликає викид дофаміну в мозку, що може створювати схожі ефекти з залежністю від наркотичних речовин, таких як нікотин або алкоголь. Таким чином, навіть невеликі кількості цукру можуть стимулювати бажання його більшого споживання, що сприяє розвитку солодкої залежності.

  Є також побоювання, що цукор може мати негативний вплив на психічне здоров’я. Він пов’язаний з підвищенням рівня стресу та тривожності, а також може сприяти погіршенню настрою. Декілька досліджень показали, що регулярне споживання цукру може збільшити ймовірність виникнення депресії та інших розладів психічного здоров’я. Це пов’язано з тим, що цукор впливає на рівень нейротрансмітерів, таких як серотонін, який відіграє ключову роль у регуляції настрою.

  Цукор також завдає шкоди шкірі, сприяючи передчасному старінню. Цей процес називається глікозилюванням, при якому молекули цукру взаємодіють з білками, такими як колаген і еластин, що порушує їхню структуру і призводить до втрати пружності та еластичності шкіри. В результаті це може спричинити передчасні зморшки і погіршення вигляду шкіри.

  Таким чином, незважаючи на те, що цукор є основним джерелом швидких вуглеводів і енергії, його шкода для здоров’я, особливо при надмірному споживанні, важко недооцінити. Він сприяє розвитку безлічі захворювань, включаючи діабет, серцево-судинні захворювання, ожиріння і навіть проблеми з психічним здоров’ям. Обмеження споживання цукру та заміна його більш корисними альтернативами, такими як мед або натуральні підсолоджувачі, може значно покращити здоров’я і допомогти зберегти нормальний рівень енергії та хороше самопочуття.

• Сіль

  Сіль — це один з найважливіших компонентів харчування, необхідний для нормальної роботи людського організму. Вона являє собою кристалічне з’єднання, що складається в основному з натрію (Na) та хлору (Cl), які в організмі виконують життєво важливі функції. Найбільш поширеним видом солі є кухонна, або кам’яна, сіль, яка в природі зустрічається у вигляді мінералу. Також існує безліч інших видів солі, таких як морська сіль, кам’яна сіль, гімалайська сіль, морська сіль з додаванням мінералів і навіть сіль з додатками трав і спецій.
  

  Натрій, основний елемент у складі солі, відіграє ключову роль у підтримці водно-сольового балансу в організмі. Він сприяє утриманню води в організмі і необхідний для нормальної роботи клітин. Натрій допомагає підтримувати правильний кров’яний тиск, регулює об’єм крові і є важливим елементом для передачі нервових імпульсів. Водночас хлор, що також складає сіль, необхідний для нормалізації pH-балансу і допомагає підтримувати кислотно-лужний баланс в організмі.

  Існує кілька типів солі, які відрізняються за джерелами, методами виробництва та вмістом додаткових мінералів:

  • Кухонна сіль, найбільш поширений вид, очищена від домішок і часто обробляється добавками йоду для профілактики дефіциту йоду в організмі.
  • Морська сіль видобувається шляхом випаровування морської води і зберігає велику кількість мікроелементів, таких як магній, кальцій і калій.
  • Гімалайська сіль, що видобувається з соляних шахт в Пакистані, вважається однією з найчистіших і природних, має рожевий відтінок, який надає присутність заліза.
  • Кам’яна сіль, що видобувається з соляних копалень, також має мінімальну обробку і зберігає природну структуру.

  Однак, незважаючи на те, що сіль необхідна для організму, її споживання повинно бути помірним. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує, щоб щоденне споживання солі не перевищувало 5 грамів, що еквівалентно приблизно одній чайній ложці. Цього кількості солі достатньо для задоволення потреб організму в натрії і хлорі. В реальності ж люди часто споживають солі значно більше, що призводить до різних проблем зі здоров’ям. Середнє споживання солі в більшості країн у два рази перевищує рекомендовану норму, що пов’язано з надлишковим вмістом солі в оброблених продуктах і фастфуді.

  Надмірне споживання солі може призвести до низки проблем. Одним з найбільш очевидних наслідків є підвищення артеріального тиску, що значно збільшує ризик розвитку гіпертонії, інсульту та серцево-судинних захворювань. Сіль може також сприяти затримці води в організмі, що призводить до набряків і проблем з нирками. У довгостроковій перспективі надмірне споживання солі може погіршити функцію нирок, підвищити ризик утворення каменів у нирках і розвинути хронічні захворювання сечовивідних шляхів. Хворі гіпертонією та серцево-судинними захворюваннями особливо схильні до шкідливих наслідків надмірного споживання солі.

  Крім того, надмірне споживання солі може впливати на нервову систему. Підвищений вміст натрію в крові може викликати стрес у організмі, що, в свою чергу, може провокувати депресію, тривожність та інші психічні розлади. Це пов’язано з тим, що сіль впливає на обмін речовин у нейронах, змінюючи їх здатність до нормальної роботи. Високий рівень натрію в організмі може також порушити роботу ендокринної системи, вплинути на гормональний баланс і підвищити рівень стресу, що, у свою чергу, може призвести до довгострокових психологічних проблем.

  Ще одним важливим аспектом є зв’язок між надмірним споживанням солі і захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Сіль, особливо в великих кількостях, може подразнювати слизову оболонку шлунка, сприяючи розвитку виразки або гастриту. При цьому вона знижує захисні властивості слизової, що робить її більш сприйнятливою до інфекцій і запалень.

  Коли ми говоримо про те, скільки солі потрібно споживати, важливо відзначити, що потреби в натрії можуть дещо варіюватися в залежності від стану здоров’я, віку та рівня фізичної активності. Наприклад, спортсменам, які втрачають більше рідини під час тренувань, може знадобитися більше солі для підтримки балансу рідини в організмі. Також людям з певними захворюваннями, такими як гіпотонія (низький артеріальний тиск) або захворювання нирок, може знадобитися більше солі, однак це завжди повинно контролюватися лікарем.

  Занадто велика кількість солі в їжі може порушити баланс мінералів в організмі. Зокрема, при надто високому рівні натрію збільшується виведення калію, що призводить до гіпокаліємії. Це може викликати слабкість, втому, м’язові спазми і навіть серцеві аритмії. Проблеми з обміном мінералів можуть стати причиною серйозних порушень роботи органів і систем.

  Споживання солі слід контролювати, особливо якщо в раціоні переважають продукти з високим вмістом солі, такі як ковбаси, сири, соління, консерви, а також фастфуд. Важливо стежити за тим, щоб при вживанні таких продуктів компенсувати високий вміст солі іншими джерелами мінералів, такими як свіжі овочі та фрукти, багаті калієм і магнієм. Сіль не повинна бути основним джерелом натрію в раціоні, а скоріше повинна використовуватися як приправа для покращення смаку їжі, але в помірних кількостях.

  Таким чином, сіль є важливим елементом нашого раціону, необхідним для нормального функціонування організму, однак її споживання повинно бути строго контрольованим. Занадто велика кількість солі може призвести до ряду серйозних захворювань, включаючи гіпертонію, захворювання нирок, шлунково-кишкового тракту і порушення в нервовій системі. Слід пам’ятати, що для нормального функціонування організму достатньо помірного споживання солі, і важливо вибирати натуральні і мінімально оброблені види солі, такі як морська сіль або гімалайська сіль, які містять додаткові мікроелементи.