Сичуаньський соус з «Ріка та Морті»

Корисні властивості та обмеження продуктів цього рецепта

• Бульйон курячий

  Курячий бульйон — це поживна основа, отримана шляхом варіння курки на повільному вогні, що дозволяє екстрагувати різні поживні речовини у рідину. Бульйон є низькокалорійним продуктом, залежно від рецепту на 100 грамів він містить приблизно 10–30 калорій, мінімальну кількість жирів (близько 0,5 грама), трохи менше 1 грама білка і близько 0,5 грама вуглеводів. Це робить курячий бульйон корисним як основу для різних дієт, включаючи низькокалорійні та низьковуглеводні раціони. Вуглеводів у бульйоні практично немає, а глікемічний індекс (ГІ) і глікемічне навантаження (ГН) дуже низькі, що робить його придатним продуктом для людей із діабетом або тих, хто слідкує за рівнем цукру в крові.

  Під час варіння курка виділяє амінокислоти, зокрема глутамін, який відіграє ключову роль у відновленні слизової оболонки шлунка та кишківника. Це особливо корисно при проблемах із травленням або відновленні після хвороб. Курячий бульйон також містить гліцин — амінокислоту, відому своїми заспокійливими властивостями, яка може допомогти покращити якість сну та знизити рівень стресу. Крім того, він підтримує роботу печінки і сприяє детоксикації організму.

  Курячий бульйон багатий на мінерали, такі як кальцій, магній, фосфор і калій, які переходять у рідину з кісток та сполучних тканин курки. Кальцій і фосфор у бульйоні зміцнюють кістки і зуби, підтримуючи щільність кісткової тканини, що особливо важливо для людей старшого віку або при ризику остеопорозу. Магній сприяє розслабленню м’язів, підтримує роботу нервової системи та покращує стан серцево-судинної системи. Калій у курячому бульйоні відіграє роль у підтримці балансу електролітів, допомагаючи регулювати водний обмін і підтримувати нормальний артеріальний тиск.

  Жиророзчинні вітаміни, такі як вітамін A, також переходять у бульйон. Вітамін A важливий для підтримки здоров’я шкіри, зору та імунної системи. Він допомагає захищати організм від інфекцій і сприяє відновленню слизових оболонок. Залежно від рецепту і часу варіння, деякі водорозчинні вітаміни, такі як вітаміни групи B (особливо вітамін B2, вітамін B6 і вітамін B12), також можуть міститися у бульйоні. Ці вітаміни необхідні для метаболізму, підтримки нервової системи та утворення еритроцитів. Вітамін B6 також допомагає підтримувати гарний настрій, а B12 важливий для запобігання анемії та покращення функцій мозку.

  У бульйоні міститься колаген, який виділяється з кісток, хрящів та шкіри курки. При нагріванні колаген розпадається на желатин, що містить амінокислоти, корисні для суглобів, шкіри та травлення. Желатин сприяє зміцненню хрящів і зв’язок, знижує запалення і може покращити стан шкіри, роблячи її більш еластичною та здоровою. Регулярне вживання бульйонів, що містять колаген, може підтримувати здоров’я суглобів та запобігати віковим проблемам із рухливістю.

  Курячий бульйон також відомий як засіб, що підтримує імунну систему. Гарячий бульйон допомагає полегшити симптоми застуди, знімаючи закладеність носа та зволожуючи слизові оболонки дихальних шляхів. Дослідження показують, що він може мати легкі протизапальні властивості, що особливо важливо при інфекціях верхніх дихальних шляхів. Теплий бульйон покращує кровообіг і сприяє розрідженню слизу, що може полегшити дихання та прискорити процес одужання. Завдяки вмісту амінокислот, таких як цистеїн, курячий бульйон допомагає організму легше справлятися із запаленнями та зміцнює імунну систему.

  Варто пам’ятати, що склад і якість курячого бульйону можуть значно варіюватися залежно від інгредієнтів і часу приготування. Наприклад, додавання овочів (морква, цибуля, селера) у бульйон збагачує його вітамінами та мінералами, такими як вітамін C, що підсилює антиоксидантні властивості бульйону. Також рекомендується використовувати мінімальну кількість солі або надавати перевагу додаванню корисних трав, щоб уникнути надмірного вживання натрію, який може підвищувати тиск і викликати затримку рідини в організмі.

  Хоча курячий бульйон і містить корисні речовини, він повинен бути частиною різноманітного раціону. Низька калорійність і легка засвоюваність роблять його чудовим продуктом для відновлення після хвороб, операцій або інтенсивних фізичних навантажень, а також його можна використовувати як основу для супів та інших страв.

• Соус соєвий

  Соєвий соус, який широко використовується в кулінарії, має насичений смак і є джерелом корисних нутрієнтів при відносно низькій калорійності. На 100 грамів соєвого соусу припадає близько 50-70 ккал, у ньому практично відсутні жири, вуглеводи становлять лише близько 4-5 грамів, а білки — близько 8 грамів. Глікемічний індекс соєвого соусу низький, оскільки він містить мінімальну кількість вуглеводів, що робить його придатним для людей, які слідкують за рівнем цукру в крові та дотримуються низьковуглеводних дієт. Глікемічне навантаження соусу також незначне, що знижує ризик стрибків інсуліну після його вживання.

  Соєвий соус багатий амінокислотами, оскільки його основою є соя, що пройшла процес ферментації, завдяки чому білки соєвих бобів розщеплюються на вільні амінокислоти. Найбільш значущими амінокислотами у складі є глутамінова кислота, аспарагінова кислота та лейцин, які підтримують функції мозку, беруть участь у синтезі білків та сприяють відновленню тканин. Глутамінова кислота, зокрема, відповідає за умамі-смак соєвого соусу і допомагає покращити травлення, стимулюючи секрецію шлункового соку. Крім того, амінокислоти із соєвого соусу підтримують енергетичний обмін, а також прискорюють відновні процеси в м’язах, що робить його корисним для фізично активних людей.

  Соєвий соус також є джерелом вітамінів групи B, таких як B2 (рибофлавін), B3 (ніацин) та B6. Ці вітаміни відіграють важливу роль в енергетичному обміні та роботі нервової системи, підтримують здоров’я шкіри, волосся та нігтів. Ніацин допомагає покращувати кровообіг і знижувати рівень холестерину в крові, а рибофлавін захищає клітини від окисного стресу, беручи участь у захисті клітин від старіння та пошкоджень.

  Серед мінералів соєвий соус містить невелику кількість заліза, магнію, кальцію та калію, які відіграють ключову роль у підтриманні здоров’я організму. Залізо допомагає насичувати кров киснем і бере участь у виробленні енергії, що сприяє підвищенню витривалості та підтриманню тонусу. Магній покращує функціонування м’язів, знімає нервову напругу та сприяє релаксації, тоді як калій важливий для підтримання нормального кров’яного тиску і водного балансу в клітинах. Кальцій у складі соєвого соусу корисний для кісток та зубів, підтримуючи їх міцність і здоров’я.

  Антиоксиданти, присутні в соєвому соусі, також відіграють важливу роль у підтримці здоров’я. Завдяки процесу ферментації соєвий соус збагачується сполуками, які допомагають знижувати запалення і боротися з окислювальним стресом. Ці антиоксидантні сполуки допомагають захищати клітини від пошкоджень, пов’язаних з впливом вільних радикалів, і можуть знизити ризик хронічних захворювань, включаючи серцево-судинні захворювання і діабет. Соєвий соус також містить поліфеноли, які допомагають зміцнювати стінки судин, покращуючи їх еластичність, і знижують рівень "поганого" холестерину в крові, що позитивно впливає на серцево-судинну систему.

  Однак у складі соєвого соусу міститься значна кількість натрію, який відповідає за його солоний смак. Натрій необхідний для підтримки водно-сольового балансу і роботи нервової системи, проте його надлишок може призводити до підвищення артеріального тиску і затримки рідини в організмі. Для тих, хто намагається знизити споживання солі, рекомендується обирати соєвий соус із низьким вмістом натрію або використовувати його в помірних кількостях.

  Ферментація, якій піддаються соєві боби під час виробництва соусу, також забезпечує продукт корисними ферментами і пробіотиками, які сприяють здоров’ю кишечника і покращують травлення. Пробіотики, присутні в традиційному ферментованому соєвому соусі, підтримують баланс мікрофлори кишечника, що позитивно впливає на імунну систему та загальне самопочуття.

  Соєвий соус також містить невелику кількість жиророзчинних вітамінів, таких як вітамін K, який відіграє ключову роль у згортанні крові та підтриманні здоров’я кісток. Вітамін K також сприяє засвоєнню кальцію, що особливо важливо для підтримання кісткової маси у людей старшого віку.

  Таким чином, соєвий соус, будучи низькокалорійним продуктом із високим вмістом амінокислот, вітамінів і мінералів, надає стравам насичений смак і може позитивно впливати на обмін речовин, травлення та здоров’я судин. При помірному споживанні він сприяє покращенню загального стану організму, проте через високий вміст натрію слід дотримуватися обережності при його додаванні до раціону.

• Цедра апельсину

  Апельсинова цедра, ароматна та насичена корисними речовинами, є не лише кулінарним інгредієнтом, а й цінним джерелом різноманітних нутрієнтів. Харчова цінність цедри на 100 грамів становить приблизно 16–25 калорій, близько 1 грама білків, до 0,2 грама жирів і приблизно 4–5 грамів вуглеводів, значна частина з яких припадає на харчові волокна. Високий вміст клітковини робить цедру особливо корисною для травної системи, оскільки вона сприяє нормалізації роботи кишківника та покращує мікрофлору. Глікемічний індекс (ГІ) апельсинової цедри надзвичайно низький, а глікемічне навантаження (ГН) практично відсутнє через незначний вміст цукрів і малі порції, у яких її зазвичай вживають.

  Цедра багата на вітаміни, особливо вітамін C, який підтримує імунну систему, сприяє синтезу колагену для здоров’я шкіри, суглобів і судин, а також має антиоксидантні властивості, захищаючи клітини від окислювального стресу. Окрім цього, цедра містить вітамін A у формі каротиноїдів, корисний для зору та підтримки здоров’я шкіри. Вітаміни групи B, такі як тіамін (вітамін B1), рибофлавін (вітамін B2) та фолієва кислота (вітамін B9), що входять до складу цедри, беруть участь у метаболічних процесах, покращуючи енергетичний обмін і підтримуючи роботу нервової системи.

  Мінеральний склад апельсинової цедри також заслуговує на увагу. Вона містить значну кількість калію, який регулює водно-сольовий баланс і підтримує нормальний артеріальний тиск. Також у цедрі є кальцій, необхідний для зміцнення кісток і зубів, та магній, що сприяє роботі м’язів, включаючи серцевий м’яз, і покращенню нервової провідності. Мідь і залізо, наявні в апельсиновій цедрі, беруть участь у процесі кровотворення, сприяючи транспортуванню кисню до клітин, що особливо важливо для підтримання загального тонусу та енергії.

  Особливий інтерес становить вміст біофлавоноїдів — рослинних сполук, які підсилюють дію вітаміну C і мають антиоксидантні властивості. Біофлавоноїди, такі як гесперидин і нарингін, присутні в цедрі, сприяють зміцненню стінок капілярів, покращенню кровообігу та зменшенню запальних процесів. Ці сполуки також підтримують здоров’я серцево-судинної системи, знижуючи ризик розвитку атеросклерозу.

  Ефірні олії, що містяться в цедрі, особливо цінні завдяки своїм антисептичним і протизапальним властивостям. Основним компонентом цих олій є лімонен, який має антиоксидантний ефект і може допомагати нейтралізувати вільні радикали. Лімонен також відомий своїми властивостями покращувати травлення, стимулюючи вироблення шлункового соку та допомагаючи при здутті та відчутті важкості у шлунку. Ефірні олії цедри активно використовуються в ароматерапії та косметології завдяки їх тонізуючим і очищувальним властивостям.

  Апельсинова цедра — чудове джерело рослинних поліфенолів, які захищають організм від хронічних захворювань, включаючи серцево-судинні та нейродегенеративні. Ці сполуки сприяють зниженню рівня «поганого» холестерину (LDL), покращуючи ліпідний профіль крові, а також мають протизапальну дію.

  Антибактеріальні та протигрибкові властивості цедри роблять її корисною для профілактики інфекцій. У народній медицині цедру часто використовують для приготування настоїв і відварів, які допомагають зміцнити імунітет і боротися з простудними захворюваннями. Вона також може допомагати знижувати рівень стресу завдяки своїм заспокійливим ароматичним властивостям.

  Харчові волокна, у великій кількості наявні в цедрі, сприяють виведенню токсинів із організму та підтриманню здоров’я кишківника. Вони уповільнюють всмоктування цукрів, що корисно для підтримання стабільного рівня глюкози в крові. Завдяки цим властивостям апельсинова цедра може бути корисною для людей із схильністю до діабету або ожиріння, особливо якщо вона використовується у складі здорового раціону.

  Антиоксиданти цедри також відіграють важливу роль у захисті шкіри від передчасного старіння, викликаного впливом ультрафіолетового випромінювання та забрудненого довкілля. Маски та скраби, виготовлені на основі апельсинової цедри, допомагають очищати шкіру, надаючи їй здоровий і сяючий вигляд.

  Використання апельсинової цедри в кулінарії не тільки збагачує страви яскравим цитрусовим ароматом, але й додає корисні нутрієнти. Її можна додавати у випічку, соуси, напої та маринади, підсилюючи смак і користь страв. Важливо пам’ятати, що для кулінарних цілей краще обирати органічні апельсини, щоб уникнути потрапляння пестицидів і хімікатів, які можуть використовуватися під час вирощування цитрусових.

  Таким чином, апельсинова цедра — це не лише ароматна приправа, але й джерело численних корисних речовин. Вона покращує травлення, підтримує імунітет, захищає серце та судини, допомагає боротися із запаленнями та благотворно впливає на стан шкіри. Її вживання, навіть у невеликих кількостях, може значно збагатити раціон і внести різноманітність у харчування.

• Борошно пшеничне

  Пшеничне борошно — це один з найбільш поширених і універсальних інгредієнтів у кулінарії, широко використовується для випічки, приготування хліба, макаронів, тортів та багатьох інших страв. Пшеничне борошно багате на вуглеводи, білки, вітаміни та мінерали, що робить його поживним продуктом, який може підтримувати енергію організму. У 100 грамах пшеничного борошна міститься близько 364 ккал, що робить його досить калорійним продуктом. Пшеничне борошно складається переважно з вуглеводів, що дає організму швидке джерело енергії, але вимагає помірного вживання в раціоні для підтримки здорової ваги. Його глікемічний індекс досить високий, оскільки вуглеводи, що містяться в пшеничному борошні, швидко розщеплюються до глюкози, що може призвести до стрибків рівня цукру в крові.

  Основний білок у пшеничному борошні — це глютен, який забезпечує еластичність тіста і надає структуру хлібу та випічці. Глютен утворює в’язку сітку, яка утримує повітря, що дозволяє тісту підніматися та надає йому характерну текстуру. Білки пшеничного борошна також містять такі амінокислоти, як глутамінова кислота та пролін, які необхідні для підтримки структури клітин і загального обміну речовин. Однак для людей з непереносимістю глютену або целіакією глютен може викликати запальні процеси та серйозні симптоми, тому їм рекомендується обирати альтернативні види борошна, такі як рисове або міцне.

  Пшеничне борошно є джерелом вітамінів групи B, включаючи тіамін (B1), рибофлавін (B2), ніацин (B3) та фолієву кислоту (B9). Ці вітаміни відіграють ключову роль в обміні речовин, підтримуючи енергетичні процеси в організмі та сприяючи нормальній роботі нервової системи. Вітамін B1 важливий для підтримання когнітивних функцій та здоров’я серця, вітамін B2 підтримує здоров’я шкіри та очей, а вітамін B3 бере участь в обміні вуглеводів та жирів. Фолат особливо важливий для вагітних жінок, оскільки він сприяє здоровому розвитку плоду та знижує ризик вроджених дефектів.

  Мінеральний склад пшеничного борошна включає залізо, фосфор, магній, цинк і мідь. Залізо необхідне для синтезу гемоглобіну та покращує постачання клітин киснем, що важливо для підтримки енергії та витривалості. Фосфор і магній підтримують здоров’я кісток і зубів, а також беруть участь в обміні енергії та роботі нервової системи. Цинк сприяє загоєнню ран і зміцнює імунітет, а мідь допомагає підтримувати здорову структуру сполучної тканини.

  У пшеничному борошні також міститься невелика кількість клітковини, особливо якщо це цільнозернове борошно. Клітковина допомагає покращити травлення, нормалізувати рівень цукру в крові та підтримувати здоровий рівень холестерину. Цільнозернове пшеничне борошно є більш багатим джерелом клітковини, вітамінів і мінералів, оскільки під час його виробництва зберігаються відруби та зародок зерна, які втрачаються при рафінуванні. Це робить його корисним вибором для тих, хто хоче збільшити споживання клітковини та вітамінів.

  Однак пшеничне борошно також може мати свої недоліки. Високий глікемічний індекс та навантаження на підшлункову залозу можуть робити його небажаним для людей із діабетом або схильністю до коливань рівня цукру в крові. Також його високе вміст вуглеводів робить його небажаним при деяких низьковуглеводних дієтах. Для людей, які стежать за вагою, рекомендується обмежити споживання продуктів з білого пшеничного борошна і вибирати цільнозернове або комбінувати з іншими джерелами клітковини.

  Сірковмісні амінокислоти та антиоксиданти, такі як ферулова кислота, також містяться в пшеничному борошні і допомагають захищати клітини від пошкоджень і підтримувати здоров’я шкіри. Ці компоненти мають протизапальні та антиоксидантні властивості, які допомагають організму боротися зі вільними радикалами та підтримують здоров’я в цілому.

  В цілому, пшеничне борошно є цінним джерелом енергії та поживних речовин. Його багатий склад підтримує обмінні процеси і сприяє насиченню, однак важливо враховувати його особливості та обирати тип борошна, який найкраще відповідає потребам здоров’я та дієтичним вподобанням.

• Олія кунжутна

  Кунжутна олія — це рослинна олія, отримана з насіння кунжуту, яка цінується за багатий склад і корисні властивості. Її калорійність становить близько 884 ккал на 100 г, що характерно для рослинних олій. Основну частину складу становлять жири, які досягають майже 100%, при цьому вуглеводів і білків у продукті практично немає. Глікемічний індекс кунжутної олії дорівнює нулю, оскільки вона не містить цукрів чи крохмалю. Глікемічне навантаження також відсутнє. Олія є концентрованим джерелом енергії й використовується в невеликих кількостях як заправка або добавка до страв.

  Склад жирів у кунжутній олії робить її особливо цінною. Переважають мононенасичені та поліненасичені жирні кислоти, такі як олеїнова (омега-9) і лінолева (омега-6). Ці жири сприяють підтриманню здоров’я серцево-судинної системи, зниженню рівня «поганого» холестерину та покращенню еластичності судин. Омега-6 відіграє важливу роль у регуляції запальних процесів і підтриманні здоров’я шкіри. Проте при надмірному вживанні кунжутної олії може виникнути дисбаланс між омега-6 і омега-3 жирними кислотами, тому важливо поєднувати її з іншими джерелами жирів, багатими на омега-3.

  Кунжутна олія багата на антиоксиданти, такі як вітамін E (токоферол) і сезамол, які захищають клітини від ушкоджень вільними радикалами. Вітамін E сприяє підтриманню здоров’я шкіри, уповільнює процеси старіння та покращує стан волосся й нігтів. Сезамол та інші фенольні сполуки мають виражені антиоксидантні властивості та допомагають продовжувати свіжість олії. Крім того, у складі олії є невелика кількість вітаміну K, який відіграє важливу роль у згортанні крові та підтриманні здоров’я кісток.

  Мінеральний склад кунжутної олії безпосередньо залежить від сировини та технологічного процесу її виробництва. Хоча мінерали, такі як кальцій, магній і залізо, у значних кількостях містяться в насінні кунжуту, у рафінованій олії вони практично відсутні. Проте в нерафінованій кунжутній олії можуть зберігатися слідові кількості цих мікроелементів. Магній і кальцій підтримують здоров’я кісток і м’язів, а залізо важливе для кровотворення і транспорту кисню.

  Фітостероли, які містяться в кунжутній олії, мають здатність знижувати рівень холестерину в крові, що робить їх корисними для профілактики атеросклерозу. Лігнани, такі як сезамін і сезамолін, відіграють важливу роль у регуляції обміну речовин, підтриманні гормонального балансу й позитивно впливають на здоров’я печінки.

  Кунжутна олія добре витримує високі температури, завдяки чому її можна використовувати для смаження. Однак тривале нагрівання може зменшити вміст деяких антиоксидантів, таких як вітамін E. Найчастіше олію додають у готові страви або використовують для заправки салатів, що дозволяє зберегти її поживні властивості. Унікальний горіховий аромат і смак олії роблять її популярною в кухнях Сходу, де її використовують у маринадах, соусах і гарячих стравах.

  Однією з переваг кунжутної олії є її позитивний вплив на шкіру й волосся. При зовнішньому застосуванні вона зволожує й пом’якшує шкіру, сприяє її відновленню й захищає від негативного впливу навколишнього середовища. Завдяки вмісту антиоксидантів олія уповільнює процеси старіння шкіри й допомагає боротися із сухістю та подразненнями.

  Кунжутна олія є висококонцентрованим продуктом, тому її вживання повинно бути помірним, особливо для людей, які стежать за калорійністю свого раціону. Через високу енергетичну щільність її додають у страви в невеликих кількостях, що дозволяє збагатити смак і текстуру їжі, не збільшуючи значно калорійність.

  Сезонне використання кунжутної олії в кулінарії та косметиці пов’язане з її довговічністю та стійкістю до окислення. Однак зберігати її рекомендується в темному й прохолодному місці, щоб зберегти її свіжість і корисні властивості. Людям із алергією на кунжут слід бути обережними, оскільки олія може викликати алергічні реакції.