Тушенка з курки

Корисні властивості та обмеження продуктів цього рецепта

• Курячі стегенця

  Курячі окорочка, приготовані методом смаження, запікання або варіння, є відмінним джерелом білка та багатьох корисних речовин. У 100 г курячих окорочків (без шкіри) міститься приблизно 170–200 калорій, залежно від способу приготування, і вони в основному складаються з білків та жирів. Білкова складова становить близько 20–25 г на 100 г продукту, що робить курячі окорочка відмінним джерелом високоякісного тваринного білка, необхідного для росту та відновлення тканин, підтримки імунної системи та загального обміну речовин. Жири складають близько 9–12 г, з яких основна частина — це насичені та мононенасичені жири, які при помірному споживанні можуть бути корисні для підтримки нормального рівня холестерину в крові та здорового функціонування організму.

  Глікемічний індекс курячих окорочків становить 0, оскільки м’ясо не містить вуглеводів. Це робить курку відмінним продуктом для людей, які стежать за рівнем цукру в крові або дотримуються дієт з низьким вмістом вуглеводів, наприклад, кетогенної дієти. Також курячі окорочка мають низьку глікемічну навантаженість, що сприяє стабілізації рівня цукру в крові, запобігаючи різким коливанням і покращуючи метаболізм.

  Куряче м’ясо є цінним джерелом амінокислот, особливо незамінних, таких як лейцин, валін та ізолейцин, які необхідні для синтезу білків та підтримки росту м’язів. Ці амінокислоти також беруть участь у регенерації тканин і підтримці нормальної роботи нервової системи. Білки, що містяться в курці, мають високу біологічну цінність, що означає їх хороше засвоєння організмом і використання для різних процесів.

  Однією з ключових переваг курячих окорочків є їх багатий вітамінний склад. Особливо цінний вітамін B6 (піридоксин), який відіграє важливу роль в обміні білків та жирів, а також у синтезі нейротрансміттерів, підтримуючи нормальне функціонування нервової системи. Також курячі окорочка містять значні дози вітаміну B3 (ніацин), який необхідний для енергетичного обміну в організмі, а також для нормальної роботи шкіри, травної системи та нервової системи. Вітамін B12, що присутній у курячому м’ясі, сприяє синтезу червоних кров’яних тілець і підтримує здоров’я нервових клітин, відіграючи ключову роль у запобіганні анемії та порушень когнітивних функцій.

  Окрім вітамінів групи B, курячі окорочка містять невеликі кількості вітаміну A, який корисний для зору, шкіри та підтримки імунної системи, а також вітаміну D, який сприяє засвоєнню кальцію і зміцненню кісток.

  Куряче м’ясо багате мінералами, які необхідні для нормального функціонування організму. Одним з найбільш важливих мінералів є фосфор, який міститься у значних кількостях в курячих окорочках (приблизно 200 мг на 100 г). Фосфор відіграє ключову роль у підтримці здоров’я кісток і зубів, бере участь в енергетичному обміні і допомагає в роботі клітин. Також курячі окорочка є джерелом калію, який необхідний для підтримки нормального артеріального тиску, а також для роботи серця та нервової системи.

  Магній, який також присутній у курячому м’ясі, допомагає нормалізувати обмін речовин, сприяє розслабленню м’язів і підтримує нормальну роботу серця. Залізо, що міститься в курячих окорочках, важливе для кровотворення і нормальної транспортировки кисню в крові. Залізо з тваринного джерела засвоюється організмом легше, ніж з рослинних продуктів, що робить курячі окорочка важливим продуктом для профілактики залізодефіцитної анемії.

  Наявність цинку в курячому м’ясі допомагає зміцнювати імунну систему, сприяє загоєнню ран, покращує стан шкіри і підтримує нормальний рівень тестостерону у чоловіків. Це робить курячі окорочка корисним продуктом для людей, які займаються фізичною активністю, а також для підтримки нормального гормонального фону.

  М’ясо курки містить омега-3 і омега-6 жирні кислоти, особливо якщо тварини харчувалися натуральним кормом, що позитивно позначається на загальному стані організму. Ці жирні кислоти корисні для здоров’я серця, оскільки вони допомагають знизити рівень «поганого» холестерину (LDL) і підвищують рівень «хорошого» холестерину (HDL). Вони також відіграють важливу роль у підтримці нормального рівня запалення в організмі і можуть допомогти в профілактиці хронічних захворювань.

  Червоні окорочка (які мають більшу концентрацію жиру) мають вищий вміст насичених жирів, ніж білі частини курки, що слід враховувати при контролі за споживанням жирів. Однак, при помірному споживанні, курячі окорочка можуть стати частиною збалансованого раціону і принести користь завдяки високому вмісту білка та вітамінів.

  Курячі окорочка є хорошим джерелом антиоксидантів, таких як селен, який допомагає боротися з окислювальним стресом, захищаючи клітини організму від ушкоджень. Селен також підтримує нормальне функціонування щитоподібної залози і допомагає в регулюванні імунної системи.

  Курячі окорочка, завдяки високому вмісту білка та мінералів, підтримують здоров’я шкіри, кісток, волосся і нігтів. Білки та вітаміни групи B сприяють підтриманню енергетичного рівня, покращенню обміну речовин і підтримці фізичної активності. М’ясо курки — це універсальний і поживний продукт, який легко засвоюється організмом, забезпечує необхідними нутрієнтами і підтримує загальний тонус.

  Включення курячих окорочків в раціон харчування може сприяти зміцненню імунної системи, підтримці нормального рівня енергії, поліпшенню стану шкіри та волосся, а також допомагати в відновленні після фізичних навантажень або хвороби.

• Цибуля ріпчаста

  Ріпчаста цибуля — один з найпопулярніших і найдавніших овочів, який цінують за його унікальні поживні властивості, смакові якості та корисні для здоров’я компоненти. Склад ріпчастої цибулі робить його важливим продуктом у харчуванні, оскільки він містить вітаміни, мінерали, антиоксиданти та біологічно активні речовини, що можуть приносити організму різноманітну користь. У 100 грамах цибулі міститься приблизно 40 ккал, що робить її низькокалорійним продуктом, ідеально придатним для різних дієт. Вона містить мало жирів і білків, але висока частка води та клітковини робить її корисною для травлення та підтримки гідратації. Глікемічний індекс цибулі низький, що дозволяє використовувати її в дієтах для людей із діабетом, оскільки вона не викликає різких коливань рівня цукру в крові.

  Цибуля багата на харчові волокна, які допомагають нормалізувати роботу травної системи та покращують перистальтику кишківника, запобігаючи запорам. Волокна також підтримують мікрофлору кишківника, сприяючи росту корисних бактерій, що позитивно впливає на імунну систему та загальний стан здоров’я. Цибуля містить флавоноїди, такі як кверцетин, який має антиоксидантні та протизапальні властивості. Кверцетин знижує ризик розвитку хронічних захворювань, таких як хвороби серця, діабет і деякі види раку. Ці антиоксиданти нейтралізують вільні радикали та захищають клітини від окисного стресу, який може призвести до старіння та розвитку захворювань.

  Окрім того, ріпчаста цибуля містить вітамін C, який зміцнює імунну систему, підвищує стійкість організму до інфекцій та прискорює загоєння тканин. Вітамін С також підтримує вироблення колагену, що важливий для здоров’я шкіри, зв’язок та судин. Вітамін B6, присутній у цибулі, необхідний для нормального функціонування нервової системи та сприяє синтезу нейромедіаторів, які допомагають регулювати настрій та сон. Фолієва кислота, також присутня в цибулі, корисна для здоров’я серцево-судинної системи та необхідна для нормального розвитку плоду під час вагітності.

  Мінерали, що містяться в ріпчастій цибулі, також важливі для здоров’я. Калій допомагає підтримувати нормальний артеріальний тиск, регулює водно-сольовий баланс та підтримує здоров’я серцево-судинної системи. Магній сприяє розслабленню м’язів та покращує роботу нервової системи, а також допомагає підтримувати енергетичний обмін. Кальцій і фосфор, що містяться в невеликих кількостях, також відіграють роль у підтримці здоров’я кісток та зубів. Залізо допомагає покращити постачання тканин киснем, підтримуючи енергетичний рівень та імунітет.

  Цибуля відома своїми антибактеріальними та протимікробними властивостями завдяки вмісту сірковмісних сполук, таких як аліцин. Аліцин утворюється при розрізанні або подрібненні цибулі та має антимікробну дію, знищуючи або пригнічуючи ріст бактерій та інших мікроорганізмів. Це робить цибулю корисним продуктом для профілактики інфекцій, а також для зміцнення захисних функцій організму. Також ці сірковмісні сполуки сприяють покращенню кровообігу та можуть знижувати рівень холестерину, сприяючи здоров’ю серця.

  Фітонциди, що містяться в цибулі, мають стимулювальну дію на імунну систему та можуть допомогти в боротьбі із застудою та вірусними захворюваннями. Ці речовини діють як природні антибіотики та особливо корисні в період підвищеної захворюваності. Цибуля також стимулює метаболізм та може сприяти зниженню ваги, оскільки її вживання підсилює термогенез та допомагає спалювати більше калорій.

  Цибуля також містить сірковмісні сполуки, які можуть впливати на рівень цукру в крові, допомагаючи покращити чутливість до інсуліну. Це робить цибулю корисною для людей з діабетом і тих, хто стежить за рівнем цукру, оскільки цибуля допомагає стабілізувати глюкозу в крові.

  Таким чином, ріпчаста цибуля — це не лише універсальний продукт у кулінарії, але й джерело цінних поживних речовин, які підтримують здоров’я та допомагають у профілактиці різних захворювань.

• Сіль

  Сіль — це один з найважливіших компонентів харчування, необхідний для нормальної роботи людського організму. Вона являє собою кристалічне з’єднання, що складається в основному з натрію (Na) та хлору (Cl), які в організмі виконують життєво важливі функції. Найбільш поширеним видом солі є кухонна, або кам’яна, сіль, яка в природі зустрічається у вигляді мінералу. Також існує безліч інших видів солі, таких як морська сіль, кам’яна сіль, гімалайська сіль, морська сіль з додаванням мінералів і навіть сіль з додатками трав і спецій.
  

  Натрій, основний елемент у складі солі, відіграє ключову роль у підтримці водно-сольового балансу в організмі. Він сприяє утриманню води в організмі і необхідний для нормальної роботи клітин. Натрій допомагає підтримувати правильний кров’яний тиск, регулює об’єм крові і є важливим елементом для передачі нервових імпульсів. Водночас хлор, що також складає сіль, необхідний для нормалізації pH-балансу і допомагає підтримувати кислотно-лужний баланс в організмі.

  Існує кілька типів солі, які відрізняються за джерелами, методами виробництва та вмістом додаткових мінералів:

  • Кухонна сіль, найбільш поширений вид, очищена від домішок і часто обробляється добавками йоду для профілактики дефіциту йоду в організмі.
  • Морська сіль видобувається шляхом випаровування морської води і зберігає велику кількість мікроелементів, таких як магній, кальцій і калій.
  • Гімалайська сіль, що видобувається з соляних шахт в Пакистані, вважається однією з найчистіших і природних, має рожевий відтінок, який надає присутність заліза.
  • Кам’яна сіль, що видобувається з соляних копалень, також має мінімальну обробку і зберігає природну структуру.

  Однак, незважаючи на те, що сіль необхідна для організму, її споживання повинно бути помірним. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує, щоб щоденне споживання солі не перевищувало 5 грамів, що еквівалентно приблизно одній чайній ложці. Цього кількості солі достатньо для задоволення потреб організму в натрії і хлорі. В реальності ж люди часто споживають солі значно більше, що призводить до різних проблем зі здоров’ям. Середнє споживання солі в більшості країн у два рази перевищує рекомендовану норму, що пов’язано з надлишковим вмістом солі в оброблених продуктах і фастфуді.

  Надмірне споживання солі може призвести до низки проблем. Одним з найбільш очевидних наслідків є підвищення артеріального тиску, що значно збільшує ризик розвитку гіпертонії, інсульту та серцево-судинних захворювань. Сіль може також сприяти затримці води в організмі, що призводить до набряків і проблем з нирками. У довгостроковій перспективі надмірне споживання солі може погіршити функцію нирок, підвищити ризик утворення каменів у нирках і розвинути хронічні захворювання сечовивідних шляхів. Хворі гіпертонією та серцево-судинними захворюваннями особливо схильні до шкідливих наслідків надмірного споживання солі.

  Крім того, надмірне споживання солі може впливати на нервову систему. Підвищений вміст натрію в крові може викликати стрес у організмі, що, в свою чергу, може провокувати депресію, тривожність та інші психічні розлади. Це пов’язано з тим, що сіль впливає на обмін речовин у нейронах, змінюючи їх здатність до нормальної роботи. Високий рівень натрію в організмі може також порушити роботу ендокринної системи, вплинути на гормональний баланс і підвищити рівень стресу, що, у свою чергу, може призвести до довгострокових психологічних проблем.

  Ще одним важливим аспектом є зв’язок між надмірним споживанням солі і захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Сіль, особливо в великих кількостях, може подразнювати слизову оболонку шлунка, сприяючи розвитку виразки або гастриту. При цьому вона знижує захисні властивості слизової, що робить її більш сприйнятливою до інфекцій і запалень.

  Коли ми говоримо про те, скільки солі потрібно споживати, важливо відзначити, що потреби в натрії можуть дещо варіюватися в залежності від стану здоров’я, віку та рівня фізичної активності. Наприклад, спортсменам, які втрачають більше рідини під час тренувань, може знадобитися більше солі для підтримки балансу рідини в організмі. Також людям з певними захворюваннями, такими як гіпотонія (низький артеріальний тиск) або захворювання нирок, може знадобитися більше солі, однак це завжди повинно контролюватися лікарем.

  Занадто велика кількість солі в їжі може порушити баланс мінералів в організмі. Зокрема, при надто високому рівні натрію збільшується виведення калію, що призводить до гіпокаліємії. Це може викликати слабкість, втому, м’язові спазми і навіть серцеві аритмії. Проблеми з обміном мінералів можуть стати причиною серйозних порушень роботи органів і систем.

  Споживання солі слід контролювати, особливо якщо в раціоні переважають продукти з високим вмістом солі, такі як ковбаси, сири, соління, консерви, а також фастфуд. Важливо стежити за тим, щоб при вживанні таких продуктів компенсувати високий вміст солі іншими джерелами мінералів, такими як свіжі овочі та фрукти, багаті калієм і магнієм. Сіль не повинна бути основним джерелом натрію в раціоні, а скоріше повинна використовуватися як приправа для покращення смаку їжі, але в помірних кількостях.

  Таким чином, сіль є важливим елементом нашого раціону, необхідним для нормального функціонування організму, однак її споживання повинно бути строго контрольованим. Занадто велика кількість солі може призвести до ряду серйозних захворювань, включаючи гіпертонію, захворювання нирок, шлунково-кишкового тракту і порушення в нервовій системі. Слід пам’ятати, що для нормального функціонування організму достатньо помірного споживання солі, і важливо вибирати натуральні і мінімально оброблені види солі, такі як морська сіль або гімалайська сіль, які містять додаткові мікроелементи.