Квашена капуста тушкована з грибами та квасолею

Корисні властивості та обмеження продуктів цього рецепта

• Капуста квашена

  Квашена капуста натурального засолу — продукт ферментації, який відрізняється низькою калорійністю та високим вмістом біологічно активних речовин. У 100 грамах міститься близько 19-25 ккал, здебільшого за рахунок вуглеводів, які складають приблизно 4 г, білків — близько 1,5 г, а жирів практично немає. Глікемічний індекс квашеної капусти низький, що робить її підходящою для людей, які стежать за рівнем цукру в крові. Глікемічне навантаження на організм мінімальне через мале вміст вуглеводів.

  Квашена капуста є джерелом вітаміну C, який зберігається навіть після ферментації. Цей вітамін сприяє зміцненню імунної системи, покращує всмоктування заліза та має антиоксидантні властивості. Регулярне споживання продукту може бути корисним для запобігання сезонним простудам та зміцнення організму в період стресу. Також в продукті зберігається певна кількість вітаміну K, який бере участь у процесах згортання крові та підтримує здоров’я кісткової тканини.

  Мінеральний склад квашеної капусти різноманітний. Вона містить калій, магній, кальцій та невелику кількість заліза. Калій сприяє нормалізації артеріального тиску та підтримці роботи серцево-судинної системи. Кальцій необхідний для здоров’я кісток та зубів, а магній бере участь у регуляції нервової системи та підтримує функції м’язів. Залізо сприяє кровотворенню, хоча його вміст у капусті незначний, але ферментований продукт допомагає кращому засвоєнню цього мінералу з інших джерел їжі.

  Однією з ключових особливостей квашеної капусти є наявність пробіотиків, що утворюються в процесі молочнокислого бродіння. Ці корисні бактерії, такі як лактобацили, сприяють покращенню роботи кишечника, підтримують здорову мікрофлору та можуть бути корисними для людей з порушеннями травлення. Пробіотики також зміцнюють імунітет і покращують засвоєння поживних речовин з їжі.

  Клітковина, що міститься в капусті, зберігається й після ферментації. Вона стимулює роботу шлунково-кишкового тракту, покращує перистальтику кишечника та сприяє виведенню токсинів. Споживання квашеної капусти може бути корисним для підтримки нормального рівня холестерину в крові та запобігання закрепам.

  Ферментація збільшує вміст деяких біоактивних сполук, таких як глюкозинолати та їхні похідні ізотіоціанати, які мають антиоксидантні та протизапальні властивості. Ці сполуки можуть підтримувати здоров’я клітин та захищати їх від впливу вільних радикалів. Однак їхня концентрація залежить від сорту капусти та умов засолу.

  Квашена капуста містить незначну кількість амінокислот, але вони не грають значної ролі в харчовій цінності продукту. Водночас натуральний процес ферментації покращує засвоюваність білків, що може бути корисно при поєднанні продукту з білковими стравами. Жирів у квашеній капусті практично немає, що робить її низькокалорійним продуктом, підходящим для людей, які стежать за вагою.

  Завдяки високому вмісту органічних кислот, таких як молочна кислота, квашена капуста підтримує кислотно-лужний баланс організму та сприяє створенню сприятливого середовища для корисних бактерій в кишечнику. Однак через високий вміст натрію, характерний для солоних продуктів, людям з гіпертонією або захворюваннями нирок рекомендується помірне споживання.

  Квашена капуста зберігає свою користь при правильному зберіганні, особливо якщо вона приготовлена натуральним способом без додавання оцту. Продукт багатий біологічно активними речовинами, які залишаються стабільними навіть при тривалому зберіганні. Однак надмірне споживання квашеної капусти може спричиняти надлишкове надходження солі, тому баланс у раціоні важливий.

  Цей ферментований продукт чудово поєднується з різними стравами, додаючи їм характерний кислуватий смак та збагачуючи раціон вітамінами та пробіотиками. Включення квашеної капусти в меню може бути корисним для підтримки загального здоров’я, але важливо враховувати індивідуальні особливості організму, такі як чутливість до солі або наявність захворювань шлунка, при яких рекомендується помірність.

• Гриби білі

  Білі гриби, приготовані будь-яким щадним способом, зберігають більшість своїх корисних властивостей і є низькокалорійним, але поживним продуктом. Їхня енергетична цінність становить близько 20–35 ккал на 100 г, залежно від способу приготування (варіння, тушкування, запікання). У складі білих грибів міститься приблизно 3–5 г білків, 0,1–0,3 г жирів і 2–4 г вуглеводів, що робить їх відповідними для дієтичного харчування. Білки білих грибів містять важливі амінокислоти, зокрема валін, лейцин і ізолейцин, які відіграють ключову роль у відновленні тканин та функціонуванні м’язів. Водночас засвоєння білків із грибів є дещо нижчим, ніж із тваринних продуктів, через наявність хітину в клітинних стінках.

  Білі гриби мають низький глікемічний індекс, близький до нуля, і практично не впливають на рівень цукру в крові. Це робить їх чудовим вибором для людей із діабетом або тих, хто дотримується низьковуглеводної дієти. Глікемічне навантаження однієї порції також мінімальне, завдяки низькому вмісту засвоюваних вуглеводів, що робить гриби безпечним інгредієнтом у різноманітних раціонах.

  Клітковина, що міститься в білих грибах, сприяє нормалізації роботи кишківника, стимулює перистальтику та допомагає виводити з організму токсини. Необхідна кількість харчових волокон покращує стан мікрофлори кишківника, підтримуючи здоров’я травної системи.

  Мінеральний склад білих грибів вирізняється високим вмістом калію, який підтримує здоров’я серцево-судинної системи, сприяє нормалізації кров’яного тиску та покращує водно-сольовий баланс. У грибах також міститься фосфор, необхідний для зміцнення кісткової тканини та зубів, а також для участі в енергетичному обміні. Магній має розслаблювальну дію на м’язи, підтримує роботу нервової системи та бере участь у метаболічних процесах. Невелика кількість заліза у складі сприяє підтриманню нормального рівня гемоглобіну, запобігаючи розвитку анемії. Цинк, що міститься в білих грибах, підтримує імунну систему, сприяє регенерації тканин і зміцненню волосся та нігтів.

  Серед вітамінів у білих грибах виділяється значна кількість вітаміну B2 (рибофлавіну), який відіграє ключову роль в обміні речовин, покращує стан шкіри та слизових оболонок, а також підтримує зір. Присутній вітамін B3 (ніацин), який бере участь у процесах клітинного дихання та допомагає підтримувати здоров’я нервової системи. Також гриби містять вітамін B5 (пантотенову кислоту), необхідного для обміну жирів і вуглеводів. У менших кількостях присутній вітамін D, який зміцнює кісткову тканину та підтримує імунітет, особливо в осінньо-зимовий період, коли сонячне світло обмежене. Проте вміст вітаміну D варіюється і залежить від умов зростання грибів.

  Антиоксидантні властивості білих грибів пов’язані з наявністю поліфенолів та ерготіонеїну. Ці речовини допомагають нейтралізувати вільні радикали, захищаючи клітини від окисного стресу, що може знижувати ризик розвитку хронічних захворювань, зокрема серцево-судинних та онкологічних патологій. Ерготіонеїн особливо цінний для здоров’я печінки та нирок, оскільки підтримує їхню функцію в умовах підвищеного навантаження.

  Білі гриби практично не містять жирів, однак їхня ліпідна частина включає невелику кількість ненасичених жирних кислот, які мають сприятливий вплив на обмін речовин та стан клітинних мембран. Це робить гриби низькожировим продуктом, що підходить для дієт із обмеженням жирів.

  Приготовані білі гриби зберігають більшість корисних речовин, якщо їх готують щадними методами — варінням, запіканням або тушкуванням. Однак важливо враховувати, що смаження на олії може значно підвищувати калорійність страви через поглинання олії. Також гриби поглинають сіль, тому важливо уникати надмірного додавання солі під час приготування, щоб зберегти користь продукту.

  Завдяки своєму насиченому смаку та універсальності, білі гриби є цінним інгредієнтом для супів, соусів, рагу та інших страв. Вони легко поєднуються з овочами, крупами та м’ясними продуктами, додаючи стравам глибину смаку та поживну цінність. Незважаючи на численні переваги, слід враховувати, що гриби можуть бути складними для травлення, особливо для людей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Тому рекомендується вживати їх у помірних кількостях і ретельно готувати, щоб покращити їх засвоюваність.

• Квасоля

  Квасоля, в відвареному вигляді, є цінним продуктом у раціоні завдяки своєму багатому складу, який включає як макро-, так і мікроелементи, вітаміни та інші корисні компоненти. За харчовою цінністю квасоля належить до продуктів, які містять значну кількість білка, клітковини, вуглеводів і вітамінів.

  Харчова цінність квасолі в відвареному вигляді складає в середньому 120–130 калорій на 100 г. З цього кількість вуглеводів становить близько 20–25 г, що робить квасолю хорошим джерелом енергії. Водночас квасоля багата рослинним білком (до 9 г на 100 г продукту), що особливо важливо для людей, які дотримуються вегетаріанського або веганського раціону, а також для тих, хто хоче зменшити споживання тваринних білків. Білок квасолі містить усі незамінні амінокислоти, хоча для повного засвоєння та оптимальної користі його варто поєднувати з іншими рослинними джерелами білка, такими як злаки (наприклад, рис).

  Вміст жирів у квасолі мінімальний — всього 0,5–1 г на 100 г відвареного продукту. Це в основному поліненасичені жирні кислоти, зокрема омега-6, які допомагають підтримувати здоров’я серцево-судинної системи, однак квасоля не є значним джерелом омега-3 жирних кислот. Глікемічний індекс квасолі в відвареному вигляді відносно низький — близько 30–40 одиниць, що робить її хорошим вибором для людей, які стежать за рівнем цукру в крові, зокрема для діабетиків. Глікемічне навантаження квасолі також залишається на помірному рівні, що сприяє стабільному рівню цукру в організмі.

  Клітковина, що міститься у квасолі, відіграє важливу роль у підтримці нормальної роботи травної системи. На 100 г відвареної квасолі припадає близько 7–8 г клітковини, яка допомагає регулювати перистальтику кишечника, покращує травлення, сприяє зниженню рівня холестерину і допомагає контролювати апетит, забезпечуючи відчуття насичення. Вона також сприяє нормалізації мікрофлори кишечника.

  Квасоля є хорошим джерелом ряду вітамінів, прежде за все вітамінів групи B, таких як фолат (вітамін B9), який необхідний для нормального функціонування нервової системи, а також для утворення червоних кров’яних клітин. Вітамін B9 особливо корисний для жінок під час вагітності, оскільки він допомагає запобігти дефектам нервової трубки у плода. Також у квасолі присутні вітамін B1 (тіамін), вітамін B3 (ніацин), вітамін B5 (пантотенова кислота), вітамін B6 (піридоксин), які підтримують обмін речовин, функціонування нервової системи, а також допомагають покращити стан шкіри.

  Вітамін C у квасолі міститься в помірних кількостях, і його роль полягає в підтримці імунної системи, поліпшенні стану шкіри та зміцненні судин. Також у квасолі є вітамін A і вітамін E, які сприяють підтримці здоров’я шкіри та зору, а також мають антиоксидантні властивості.

  Що стосується мінералів, то квасоля є хорошим джерелом калію, магнію, заліза, фосфору і міді. Калій і магній необхідні для підтримки нормальної роботи серця та судин, а також для нормалізації кров’яного тиску. Залізо з рослинних джерел (квасоля) допомагає боротися з анемією та покращує доставку кисню в тканини організму, хоча воно засвоюється гірше, ніж залізо з продуктів тваринного походження. Для покращення засвоєння заліза з квасолі корисно поєднувати її з продуктами, багатими вітаміном C, такими як помідори або цитрусові. Фосфор, у свою чергу, необхідний для зміцнення кісток та зубів, а мідь відіграє важливу роль у метаболізмі та підтримці імунної системи.

  Крім того, квасоля містить антиоксиданти, такі як флавоноїди, які мають протизапальні властивості і можуть захищати клітини організму від пошкоджень, спричинених окислювальним стресом. Ці компоненти також сприяють покращенню роботи судинної системи і можуть знижувати ризик розвитку хронічних захворювань.

  Незважаючи на високе вміст поживних речовин, квасоля, особливо в сирому вигляді, містить речовини, які можуть бути складними для переварювання, такі як олігосахариди. Однак після відварювання квасоля втрачає велику частину цих речовин, що робить її легшою для переварювання і засвоєння.

  Підсумовуючи, квасоля — це багатий поживними речовинами продукт, який має багато корисних властивостей, включаючи високе вміст рослинного білка, клітковини, вітамінів і мінералів. Вона сприяє покращенню травлення, підтриманню нормального рівня цукру в крові, зміцненню імунної системи і серцево-судинної системи. При цьому квасоля є універсальним продуктом для різних дієт і підходить як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

• Цибуля ріпчаста

  Ріпчаста цибуля — один з найпопулярніших і найдавніших овочів, який цінують за його унікальні поживні властивості, смакові якості та корисні для здоров’я компоненти. Склад ріпчастої цибулі робить його важливим продуктом у харчуванні, оскільки він містить вітаміни, мінерали, антиоксиданти та біологічно активні речовини, що можуть приносити організму різноманітну користь. У 100 грамах цибулі міститься приблизно 40 ккал, що робить її низькокалорійним продуктом, ідеально придатним для різних дієт. Вона містить мало жирів і білків, але висока частка води та клітковини робить її корисною для травлення та підтримки гідратації. Глікемічний індекс цибулі низький, що дозволяє використовувати її в дієтах для людей із діабетом, оскільки вона не викликає різких коливань рівня цукру в крові.

  Цибуля багата на харчові волокна, які допомагають нормалізувати роботу травної системи та покращують перистальтику кишківника, запобігаючи запорам. Волокна також підтримують мікрофлору кишківника, сприяючи росту корисних бактерій, що позитивно впливає на імунну систему та загальний стан здоров’я. Цибуля містить флавоноїди, такі як кверцетин, який має антиоксидантні та протизапальні властивості. Кверцетин знижує ризик розвитку хронічних захворювань, таких як хвороби серця, діабет і деякі види раку. Ці антиоксиданти нейтралізують вільні радикали та захищають клітини від окисного стресу, який може призвести до старіння та розвитку захворювань.

  Окрім того, ріпчаста цибуля містить вітамін C, який зміцнює імунну систему, підвищує стійкість організму до інфекцій та прискорює загоєння тканин. Вітамін С також підтримує вироблення колагену, що важливий для здоров’я шкіри, зв’язок та судин. Вітамін B6, присутній у цибулі, необхідний для нормального функціонування нервової системи та сприяє синтезу нейромедіаторів, які допомагають регулювати настрій та сон. Фолієва кислота, також присутня в цибулі, корисна для здоров’я серцево-судинної системи та необхідна для нормального розвитку плоду під час вагітності.

  Мінерали, що містяться в ріпчастій цибулі, також важливі для здоров’я. Калій допомагає підтримувати нормальний артеріальний тиск, регулює водно-сольовий баланс та підтримує здоров’я серцево-судинної системи. Магній сприяє розслабленню м’язів та покращує роботу нервової системи, а також допомагає підтримувати енергетичний обмін. Кальцій і фосфор, що містяться в невеликих кількостях, також відіграють роль у підтримці здоров’я кісток та зубів. Залізо допомагає покращити постачання тканин киснем, підтримуючи енергетичний рівень та імунітет.

  Цибуля відома своїми антибактеріальними та протимікробними властивостями завдяки вмісту сірковмісних сполук, таких як аліцин. Аліцин утворюється при розрізанні або подрібненні цибулі та має антимікробну дію, знищуючи або пригнічуючи ріст бактерій та інших мікроорганізмів. Це робить цибулю корисним продуктом для профілактики інфекцій, а також для зміцнення захисних функцій організму. Також ці сірковмісні сполуки сприяють покращенню кровообігу та можуть знижувати рівень холестерину, сприяючи здоров’ю серця.

  Фітонциди, що містяться в цибулі, мають стимулювальну дію на імунну систему та можуть допомогти в боротьбі із застудою та вірусними захворюваннями. Ці речовини діють як природні антибіотики та особливо корисні в період підвищеної захворюваності. Цибуля також стимулює метаболізм та може сприяти зниженню ваги, оскільки її вживання підсилює термогенез та допомагає спалювати більше калорій.

  Цибуля також містить сірковмісні сполуки, які можуть впливати на рівень цукру в крові, допомагаючи покращити чутливість до інсуліну. Це робить цибулю корисною для людей з діабетом і тих, хто стежить за рівнем цукру, оскільки цибуля допомагає стабілізувати глюкозу в крові.

  Таким чином, ріпчаста цибуля — це не лише універсальний продукт у кулінарії, але й джерело цінних поживних речовин, які підтримують здоров’я та допомагають у профілактиці різних захворювань.

• Сіль

  Сіль — це один з найважливіших компонентів харчування, необхідний для нормальної роботи людського організму. Вона являє собою кристалічне з’єднання, що складається в основному з натрію (Na) та хлору (Cl), які в організмі виконують життєво важливі функції. Найбільш поширеним видом солі є кухонна, або кам’яна, сіль, яка в природі зустрічається у вигляді мінералу. Також існує безліч інших видів солі, таких як морська сіль, кам’яна сіль, гімалайська сіль, морська сіль з додаванням мінералів і навіть сіль з додатками трав і спецій.
  

  Натрій, основний елемент у складі солі, відіграє ключову роль у підтримці водно-сольового балансу в організмі. Він сприяє утриманню води в організмі і необхідний для нормальної роботи клітин. Натрій допомагає підтримувати правильний кров’яний тиск, регулює об’єм крові і є важливим елементом для передачі нервових імпульсів. Водночас хлор, що також складає сіль, необхідний для нормалізації pH-балансу і допомагає підтримувати кислотно-лужний баланс в організмі.

  Існує кілька типів солі, які відрізняються за джерелами, методами виробництва та вмістом додаткових мінералів:

  • Кухонна сіль, найбільш поширений вид, очищена від домішок і часто обробляється добавками йоду для профілактики дефіциту йоду в організмі.
  • Морська сіль видобувається шляхом випаровування морської води і зберігає велику кількість мікроелементів, таких як магній, кальцій і калій.
  • Гімалайська сіль, що видобувається з соляних шахт в Пакистані, вважається однією з найчистіших і природних, має рожевий відтінок, який надає присутність заліза.
  • Кам’яна сіль, що видобувається з соляних копалень, також має мінімальну обробку і зберігає природну структуру.

  Однак, незважаючи на те, що сіль необхідна для організму, її споживання повинно бути помірним. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує, щоб щоденне споживання солі не перевищувало 5 грамів, що еквівалентно приблизно одній чайній ложці. Цього кількості солі достатньо для задоволення потреб організму в натрії і хлорі. В реальності ж люди часто споживають солі значно більше, що призводить до різних проблем зі здоров’ям. Середнє споживання солі в більшості країн у два рази перевищує рекомендовану норму, що пов’язано з надлишковим вмістом солі в оброблених продуктах і фастфуді.

  Надмірне споживання солі може призвести до низки проблем. Одним з найбільш очевидних наслідків є підвищення артеріального тиску, що значно збільшує ризик розвитку гіпертонії, інсульту та серцево-судинних захворювань. Сіль може також сприяти затримці води в організмі, що призводить до набряків і проблем з нирками. У довгостроковій перспективі надмірне споживання солі може погіршити функцію нирок, підвищити ризик утворення каменів у нирках і розвинути хронічні захворювання сечовивідних шляхів. Хворі гіпертонією та серцево-судинними захворюваннями особливо схильні до шкідливих наслідків надмірного споживання солі.

  Крім того, надмірне споживання солі може впливати на нервову систему. Підвищений вміст натрію в крові може викликати стрес у організмі, що, в свою чергу, може провокувати депресію, тривожність та інші психічні розлади. Це пов’язано з тим, що сіль впливає на обмін речовин у нейронах, змінюючи їх здатність до нормальної роботи. Високий рівень натрію в організмі може також порушити роботу ендокринної системи, вплинути на гормональний баланс і підвищити рівень стресу, що, у свою чергу, може призвести до довгострокових психологічних проблем.

  Ще одним важливим аспектом є зв’язок між надмірним споживанням солі і захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Сіль, особливо в великих кількостях, може подразнювати слизову оболонку шлунка, сприяючи розвитку виразки або гастриту. При цьому вона знижує захисні властивості слизової, що робить її більш сприйнятливою до інфекцій і запалень.

  Коли ми говоримо про те, скільки солі потрібно споживати, важливо відзначити, що потреби в натрії можуть дещо варіюватися в залежності від стану здоров’я, віку та рівня фізичної активності. Наприклад, спортсменам, які втрачають більше рідини під час тренувань, може знадобитися більше солі для підтримки балансу рідини в організмі. Також людям з певними захворюваннями, такими як гіпотонія (низький артеріальний тиск) або захворювання нирок, може знадобитися більше солі, однак це завжди повинно контролюватися лікарем.

  Занадто велика кількість солі в їжі може порушити баланс мінералів в організмі. Зокрема, при надто високому рівні натрію збільшується виведення калію, що призводить до гіпокаліємії. Це може викликати слабкість, втому, м’язові спазми і навіть серцеві аритмії. Проблеми з обміном мінералів можуть стати причиною серйозних порушень роботи органів і систем.

  Споживання солі слід контролювати, особливо якщо в раціоні переважають продукти з високим вмістом солі, такі як ковбаси, сири, соління, консерви, а також фастфуд. Важливо стежити за тим, щоб при вживанні таких продуктів компенсувати високий вміст солі іншими джерелами мінералів, такими як свіжі овочі та фрукти, багаті калієм і магнієм. Сіль не повинна бути основним джерелом натрію в раціоні, а скоріше повинна використовуватися як приправа для покращення смаку їжі, але в помірних кількостях.

  Таким чином, сіль є важливим елементом нашого раціону, необхідним для нормального функціонування організму, однак її споживання повинно бути строго контрольованим. Занадто велика кількість солі може призвести до ряду серйозних захворювань, включаючи гіпертонію, захворювання нирок, шлунково-кишкового тракту і порушення в нервовій системі. Слід пам’ятати, що для нормального функціонування організму достатньо помірного споживання солі, і важливо вибирати натуральні і мінімально оброблені види солі, такі як морська сіль або гімалайська сіль, які містять додаткові мікроелементи.

• Томатна паста

  Томатна паста — це концентрований продукт із стиглих помідорів, що містить багато корисних речовин у високій концентрації. Калорійність томатної пасти становить приблизно 82 ккал на 100 г, що робить її поживним і водночас відносно низькокалорійним інгредієнтом. У складі переважають вуглеводи (близько 18 г на 100 г), що складаються переважно з натуральних цукрів та харчових волокон, які сприяють підтримці нормального рівня цукру в крові. Глікемічний індекс томатної пасти також залишається низьким, що робить її безпечною для людей, які стежать за рівнем цукру в крові та прагнуть до поступового надходження енергії.

  Томатна паста є багатим джерелом клітковини, яка відіграє ключову роль у підтримці здоров’я кишечника. Харчові волокна, що містяться у помідорах, допомагають нормалізувати травлення, підтримувати корисну мікрофлору кишечника та запобігати запорам. Томатна паста також має високу концентрацію антиоксидантів, серед яких особливо виділяється лікопін — потужний антиоксидант, що надає помідорам червоного кольору. Лікопін сприяє захисту клітин від окисного стресу, знижуючи ризик розвитку серцево-судинних захворювань, підтримує здоров’я шкіри і допомагає організму боротися з запальними процесами. Лікопін також відіграє важливу роль у профілактиці деяких видів раку, особливо раку простати.

  Томатна паста містить вітамін C, який зміцнює імунну систему та підтримує вироблення колагену, необхідного для здоров’я шкіри та сполучної тканини. Висока концентрація цього вітаміну також допомагає боротися з вільними радикалами та сприяє відновленню клітин. Вітаміни групи B, такі як вітамін B1 (тіамін), вітамін B2 (рибофлавін) і вітамін B6 (піридоксин), важливі для підтримки нормального обміну речовин, покращення енергетичного обміну, функціонування нервової системи та зміцнення імунної системи. Вітамін K, присутній у томатній пасті, допомагає у регуляції згортання крові та підтриманні здоров’я кісток.

  Мінеральний склад томатної пасти також вражає. Калій, що міститься у великій кількості, підтримує нормальний водно-сольовий баланс в організмі, покращує роботу серця та нормалізує артеріальний тиск. Це особливо важливо для людей, які прагнуть підтримувати здоров’я серцево-судинної системи та уникати гіпертонії. Томатна паста також містить залізо, необхідне для запобігання анемії, оскільки воно бере участь у виробленні гемоглобіну, що забезпечує транспортування кисню до клітин. Кальцій та магній у складі підтримують здоров’я кісток і зубів, беруть участь у роботі м’язів і нервової системи.

  Корисні органічні кислоти, такі як лимонна та яблучна кислоти, надають томатній пасті характерного смаку та підтримують кислотно-лужний баланс організму. Ці кислоти також мають антисептичні властивості та сприяють нормалізації процесів травлення. Наявність фолієвої кислоти робить томатну пасту корисною для вагітних жінок, оскільки фолієва кислота важлива для правильного розвитку нервової системи плода.

  Томатна паста містить незначну кількість жирів (близько 0,5 г на 100 г), представлених в основному корисними поліненасиченими жирними кислотами, такими як лінолева кислота. Ці жирні кислоти підтримують здоров’я клітинних мембран, покращують роботу мозку та сприяють зниженню рівня запалень в організмі. Білок у складі томатної пасти (близько 4 г на 100 г) складається з амінокислот, необхідних для відновлення тканин, підтримки імунної системи та загального обміну речовин.

  Мінерали, що містяться у томатній пасті, такі як мідь, марганець і цинк, відіграють важливу роль у підтримці імунної системи та процесів антиоксидантного захисту. Цинк сприяє зміцненню імунітету, покращенню стану шкіри та допомагає загоювати рани. Мідь і марганець необхідні для правильного функціонування антиоксидантних ферментів, що захищають клітини від окисного стресу.

  Таким чином, томатна паста є поживним та корисним інгредієнтом, насиченим вітамінами, мінералами та антиоксидантами. Вона підтримує здоров’я серця і судин, сприяє покращенню травлення та зміцнює імунну систему.